Основний зміст пізнавальної діяльності

Основний зміст пізнавальної діяльності

План:

1. Загальний зміст і форми пізнавальної діяльності
2. Суб’єкт і об’єкт пізнання, структура пізнання
3. Характеристика істини

1. Пізнання – це процес цілеспрямованого, активного відображення дійсності, свідомості людини, зумовлений суспільно-історичною практикою людства.

Теорія пізнання(Гносеологія) – це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності.

Головним  теорії пізнання є питання про відношення знання про світ до власне світу і чи спроможна наша свідомість(мислення, відчуття і уявлення) давати адекватне відображення дійсності.

Вчення, що заперечує пізнання світу - Агностицизм. Головною ознакою Агностицизму є заперечення можливості пізнання саме сутності, дійсності, яка прихована видимістю.

Сучасна наука Гносеологія грунтується на таких принципах:

- об’єктивності. Визнання об’єктивного існування дійсності, як об’єкта пізнання, її незалежності від свідомості та волі суб’єкта

- пізнавальності. Визнання того факту, що людські знання здатні давати адекватне відображення дійсності її об’єктивну істину

- активного творчого відображення. Визнання того, що процес пізнання – це цілеспрямоване творче відображення дійсності, свідомості людини

- діалектики. Визнання необхідності застосування до процесу пізнання основних принципів, законів і категорій діалектики

- практики.

- історизму.

- конкретної істини.

Пізнання це сукупність процесів, отримання, переробки і використання інформації про світ і саму людину.

1. Пізнання це процес взаємодії об’єкта і суб’єкта.

Об’єкт – це те на що спрямовується на основі практики пізнавальні діяльність суб’єкта, постійно змінюється під впливом практики та пізнання.

Суб’єкт – це той, хто впливає на об’єкт пізнання. Під суб’єктом потрібно розміти людину як історичну істоту. Людина може виступати як об’єктом так і суб’єктом пізнання.

Структура пізнання:

- форми пізнання

- рівні пізнання