Психолого - педагогiчнi основи навчально - виховноi дiятельностi гувернера
Автор: Артур Канівець • Ноябрь 9, 2019 • Монография • 85,831 Слов (344 Страниц) • 420 Просмотры
МІЖРЕГІОНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ
МАУП
Є. Г. Сарапулова
ПСИХОЛОГО - ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ
НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ГУВЕРНЕРА
Монографія
Київ 2003
ЗМІСТ
Вступ З
Розділ І. Генезис і розвиток гувернерства
як системи формування самобутньої особистості
1.1. Виникнення і тенденції розвитку гувернерства
від найдавніших часів існування людства
до епохи середньовіччя 6
1.2. Характеристика гувернерства
від Ренесансу до XVIII століття 20
- Розвиток гувернерства у XIX столітті 32
- Функціонування гувернерства
у XX — на початку XXI століття 58
Висновки до розділу 84
Розділ 2. Пріоритетні гувернерські методики
й теорії виховання дитини в домашніх умовах
2.1. Реалізація ідеї всебічного розвитку особистості
в гувернерських виховних системах
ХУІ-ХУШ століть 87
2.2 Вирішення проблеми формування особистості
в теорії і практиці домашнього виховання у Європі
в XIX — на початку XX століття 107
2.3. Індивідуальне виховання як керівництво процесом
розвитку особистості в Російській Імперії
XIX — початку XX століття 119
2.4. Стратегічні напрями й методики індивідуального
виховання у XX — на початку XXI століття 136
Висновки до розділу 168
Розділ 3. Прогресивні підходи в теорії і практиці індивідуального домашнього навчання
3.1. Суть методик індивідуального навчання
у XVI — XVIII століттях 172
3.2. Висвітлення методичних підходів навчання
в домашніх умовах у працях
провідних європейських педагогів
XIX ■— початку XX століття 185
3.3. Процес оволодіння знаннями і розумовий
розвиток дитини в системі домашнього
навчання Російської Імперії
XIX — початку XX століття 198
3.4. Нові індивідуалізовані дидактичні підходи
в педагогічній теорії й практиці
XX — початку XXI століття 218
Висновки до розділу 226
Висновки 231
Список використаної та рекомендованої літератури 236
ВСТУП
Родинне виховання — одна з найважливіших і найменш досліджених сторінок в історії всесвітньої й вітчизняної педагогіки. Таке явище цілком закономірне. Педагогіка завжди була засобом підготовки для держави громадян з необхідними їй моральними якостями й знаннями. Тому зміна суспільної орієнтації обов'язково супроводжувалася реформуванням освітньо-виховної системи. Попередні педагогічні позиції, ідеї, системи часто проголошувалися шкідливими, нежиттєздатними і з ними розпочиналася нещадна боротьба. Оскільки поступ людства в цілому й кожного народу зокрема — суцільна низка змін політичних і економічних формацій, багато цінних педагогічних здобутків канули у небуття. Інтерес наступних поколінь до педагогічної теорії й практики минулого, як правило, диктувався прагненням удосконалити суспільний освітньо-виховний механізм. Тому вивчалася переважно система державної освіти, а особливості родинного виховання виявлялися порівняно малодослідженими в усіх народів. Народні звичаї, обряди, фольклор, запізнілі історичні дослідження донесли до нащадків провідні ідеї різних періодів розвитку тієї чи іншої нації, але більшість методів родинного виховання зникли для нас назавжди. І це величезна втрата, бо загальновідомо, що провідний виховний вплив на формування особистості належить сім'ї.
...