Формування та розвиток особистості

Формування та розвиток особистості

Підходи до розуміння
чинників розвитку особистості:

однофакторний (біологічна теорія, теорія середовища);

двофакторний (соціогенетична теорія);

багатофакторний (вплив багатьох чинників або домінуючий вплив одного з багатьох).

Чинники розвитку особистості в світлі сучасних досліджень

Джон Лоелін, Пол Коста, Роберт МакКрей (1998),

Бенджамін, Ебштейн (1996), Тессер (1993),

Воллер (1990), Девід Цукерман (1989),

Рауль Падерсен (1986) –

дослідження однояйцевих та двояйцевих близнюків, які виховувалися разом та окремо

Для визначення частки генетичного чинника психологи порівнювали особистісні риси в ідентичних близнюків, які виховувалися в одній сім'ї разом та тих близнюків, які виховувалися окремо

Гіпотези дослідження:

1. Якщо гени є визначальними, то виховані окремо близнюки мають бути подібними особистісними рисами такою-ж мірою, як близнюки, виховані разом.
2. Якщо визначальними є умови виховання, то однояйцеві близнюки, виховані окремо, будуть менш схожі одне на одного, ніж виховані разом.

Висновки досліджень:

1. Однояйцеві близнюки, які виховувалися окремо, схожі тією самою мірою, як і ті, що виховувалися разом
2. Дослідження близнюків показують, що такі компоненти Я-концепції , як уявлення про власну популярність, зовнішність, відчуття щастя, поведінкові проблеми, тривожність, значною мірою генетично детерміновані (40-50 %)
3. Усі параметри моделі “Великої пятірки” (екстраверсія, нейротизм, доброзичливість, свідомість, відкритість до досвіду) значною мірою детерміновані генетично (однояйцеві близнюки більше схожі між собою цими рисами, ніж різнояйцеві) (Loehlin, McCrae, Costa, 1998)
4. Значну генетичну визначеність мають такі параметри особистості, як емпатія, психотичність, оптимізм. Прагнення до новизни зумовлено окремим геном, дія якого проявляється в екстраверсії, імпульсивності, швидкості, збудливості, дослідницькій поведінці (Benjamin, 1996; Ebstein, 1996)
5. Відчуття щастя або суб'єктивного благополуччя зумовлене генетично приблизно на 50 %.
6. Спадковість впливає навіть на такі змістовні установки, як позиція щодо смертної кари, ставлення до джазу, прийняття біблійних істин (Tesser, 1993), ймовірність розлучення та схильність людини до релігійності (Waller, 1990).
7. Люди, яких підтримують інші, фізично і психічно розвиваються краще, ніж ті, хто позбавлений соціальної підтримки
8. Спадкові риси певних осіб зумовлюють отримання кращої соціальної підтримки, порівняно з іншими
9. Генетична детермінація проявляється у особистісному визначенні середовища (батьки по-різному спілкуються з тихою, спокійною дитиною та дитиною гіперактивною; екстравертована дитина прагне до активної атмосфери, а дитина-інтроверт буде її уникати)
10. Умови оточення перетворюють генетичні схильності на конкретні особистісні ефекти. Але за інших умов та сама генетика може привести до інших результатів. Наприклад, у Китаї сором'язлива дитина сприймається як добре вихована, натомість у США сором'язливість сприймається як недолік.

Резюме:

• Суттєві риси особистості мають серйозну спадкову компоненту (40 % індивідуальних відмінностей у рисах особистості пояснюється спадковістю)
• В основі успадковуваності різних рис лежать специфічні біологічні механізми
• Генетична детермінація стосується не тільки поведінкових рис чи таких властивостей, як, наприклад, час реакції, а й такої характеристики, як релігійність особистості
• Однозначно розділити генетичні та соціальні чинники поведінки та особистісних властивостей неможливо. Самостійного значення генетичні чинники не мають, вони проявляються в соціальних умовах
• Середовище чи спадковість мають опосередкований вплив на психічний розвиток. Вони є умовами, а не безпосередніми причинами вироблення певних рис та навичок.

Чинники розвитку за С. Шульманом:

• біологічний чинник;
• чинник середовища;
• власна активність особи;
• чинник навчання та виховання.

        Безпосередні причинно-наслідкові зв’язки можуть виникати між розвитком людини та її власною активністю, а також набуттям досвіду в процесі навчання, виховання та професійної діяльності.