Сучасні вимоги до формування творчої особистості педагога музиканта

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ

Кафедра теорії та історії музики

На тему

  « Сучасні вимоги до формування творчої особистості педагога музиканта»

 Виконав студент магістратури

                                                 Заочної форми навчання

                             Спеціальності «музичне мистецтво»

Зарайченкова Олена

Харків 2018

 ПЛАН

1 Вступ

2 Загальнофілософський підхід до формування творчої особистості педагога музиканта

3 Структура креативності педагогів-музикантів  

4 Розвиток творчої мотиваціі

5 Висновки

6Література

 Вступ

 Музика як один із видів мистецтва узагальнює багатовіковий людський досвід духовно-емоційного ставлення до світу і є унікальним засобом творчого розвитку особистості. Творча діяльність учителя музики пов’язана, перш за все, з творчою природою як мистецтва, так і педагогічного процесу. Отже, метою реферату є визначення особливостей формування креативності майбутнього педагога-музиканта в процесі професійної підготовки, виокремлення структурних компонентів креативності, основних етапів її становлення та педагогічних умов формування.

    Освітня парадигма XXI ст. поповнюється категорією “креативна психолого-педагогічна технологія”. Її сутність полягає в творчому підході до педагогічного процесу, в якому інтереси і цінності особистості є домінуючим компонентом організації і змісту навчальної діяльності .Провідна особливість музичної діяльності - художнє спілкування з музичним мистецтвом (О.Г. Костюк, В.І. Петрушин, Г.С. Тарасов). Великі можливості для творчих проявів пов’язані з виконанням, інтерпретацією музичних творів і на їх основі - реалізацією виховної та освітньої функцій музичних занять. Провідну роль у цьому процесі відіграють, на наш погляд, музично- слухові уявлення, володіння засобами і прийомами художньої виразності, досвід спілкування з художньою творчістю та креативність. В системі підготовки вчителя музики у вищих навчальних закладах накопичений значний досвід, спираючись на який можна ефективно розв’язувати завдання розвитку творчого потенціалу майбутніх фахівців. Цінний внесок у теорію і практику музично-педагогічної підготовки вчителя, розвитку його творчих якостей становлять дослідження 0.А. Апраксіної, Л.Г. Арчажнікової, В.Б. Аса- ф’єва, Л.О. Баренбойма, Н.О. Ветлугіної, Д.Б. Кабалевського, Г.М. Ципіна, Б.Л. Явор- ського та ін. Викликають інтерес дослідження, які безпосередньо чи опосередковано стосуються питань розвитку творчого потенціалу майбутнього вчителя музики.

Загальнофілософський підхід до цієї проблеми ми пов’язуємо з визначенням творчості як специфічної характеристики людської діяльності, в процесі якої людина перетворює навколишню дійсність і саму себе (Г.С. Батищев, М.С. Каган, В.Г. Пушкін та ін.). Для філософії мистецької освіти, що акумулює і узагальнює різні знання про вплив мистецтва на людину, органічним є звернення до досягнень гуманістичної психології (Е.Фромм, Г.Олпорт, К.Роджерс та ін.). Згідно з цим напрямком, сутність людини полягає в тому, що вона від природи здатна до самовдосконалення, внаслідок чого активно творить себе і постійно рухається до особистісного розвитку, творчості та самодостатності [2, 35]. Найповніше означені принципи розкриває теорія самоактуалізації А. Маслоу, за якою найвагомішу силу впливу на людину становить творчість, що допомагає їй якомога повніше розкрити свій потенціал, таланти, здібності. З цієї позиції функція мистецької освіти у реалізації творчого потенціалу особистості є основою самоактуалізації [3]. На думку І.Д.Беха, творчість передбачає нове бачення, нове рішення, новий підхід, тобто готовність до відмови від звичних схем і стереотипів поведінки, сприйняття і мислення, готовність до самозміни. Сьогодні наше суспільство потребує освічених, інтелігентних, творчих, професійно компетентних особистостей. На сучасному етапі особливо це стосується спеціалістів у галузі розвитку освіти та виховання, де відбуваються кардинальні зміни, детерміновані суспільнс-історичним розвитком нашої держави.
   В умовах динамічного розвитку науки, культури, техніки значно змінюються умови праці вчителя, підвищуються вимоги до його особистості та професійної підготовки.
   Постановка проблеми. Особливо гостро постає питання якості освіти, духовності нації. В умовах зміни завдань сучасної освіти, які є варіативністю навчально-виховних закладів, диверсифікацією змісту, розширенням інноваційних процесів, виникає необхідність по-новому розглянути специфіку педагогічної діяльності вчителя музики під час проходження педагогічної практики у ЗОШ.
  Cпеціалісти повинні добре орієнтуватися у різноманітності педагогічних технологій, володіти комплексом професійних умінь та якостей, ефективно застосовувати сучасні форми та методи педагогічної взаємодії, виявляти нестандартність мислення і здатність до швидкої орієнтації у різних педагогічних ситуаціях, мати свою думку і вміти відстоювати її, адекватно оцінювати свої можливості, бути готовими до прийняття відповідальних рішень.
   Успішному вирішенню цих завдань сприятиме операціоналізація теоретичних і діяльнісних компонентів професійної підготовки спеціалістів у процесі педагогічної практики. Згідно з вимогами Державного стандарту професійної освіти, педагогічна практика - особливий вид навчальної роботи, спрямований на формування у  основних професійних якостей у процесі педагогічної діяльності, і є важливою соціально-психологічною умовою та дієвим засобом фахової підготовки. Педагогічна практика проводиться в умовах реалій сучасної школи з урахуванням закономірностей і принципів цілісного процесу професійної підготовки вчителів на основі здобутих знань, сформованих умінь і навичок.
   Аналіз досліджень і публікацій. Визначенню ролі педагогічної діяльності вчителя у суспільстві присвячено праці М. Драгоманова, О. Духновича, Ю. Федьковича, X. Алчевської, Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки, М. Коцюбинського, П. Грабовського, Б. Грінченка, С Ковальової, Т. Лубенецьта ін.
   Суттєвий внесок у вивченні питань практичної підготовки майбутніх вчителів музики зробили Л. Арчажникова, І. Боднарук, В. Бриліна, Л. Булата, С Гладка, Ж. Дебела, Т. Єременко, Л. Ісаєва, Є. Карпова, 3. Квасниця, Г. Кожевников, Л. Матвеева, I. Найдьонов, Е. Печерська, Г. Яковлева та ін. У дослідженнях цих вчених педагогічна практика студентів розглядається в контексті різних проблем підготовки вчителів: професійної адаптації, професійної орієнтації, розвитку творчих здібностей, формування фахових умінь і навичок.
   Ідея творчого характеру педагогічної діяльності не нова для педагогічної думки. А. Макаренко, В. Сухомлинський, Ш. Амонашвілі та ін. у своїх працях трактують педагогічну діяльність як творчий процес. Проблемі творчості присвячено значну кількість публікацій [2;3;4 та ін.]. У сучасних умовах ця проблема знову актуалізується.
   Творчість у філософському словнику визначається як процес діяльності людини, що створює якісно нові матеріальні й духовні цінності. Творча діяльність не містить шаблонів, вона є проявом індивідуальності людини. Навчити творчості взагалі неможливо, але можна й необхідно сформувати передумови до творчої праці, закласти у структуру навчальної діяльності умови для розвитку пізнавальної активності майбутнього педагога [6, с34].
   Виходячи з аналізу педагогічної літератури, поняття "творча особистість педагога" зводиться до проблеми педагогічного таланту чи педагогічних здібностей. "Особистість - поняття багатогранне, і її характеризують не лише здібності і обдарування, та й вони не розвиваються окремо від інших притаманних людині якостей... Педагогічна творчість передбачає наявність у вчителя комплексу загальних якостей, що характеризують будь-яку творчу особистість, незалежно від виду діяльності, ерудиції, почуття нового, здатності до аналізу і самоаналізу, гнучкості і широти мислення, активності, волі, розвиненої уяви" [3,с.17].
   Педагогічна практика має навчальний характер, але метою діяльності студента є, насамперед, формування себе як творчої особистості. Тому, мета статті полягає у виявленні шляхів формування особистості майбутнього вчителя музики, його професійно-творчого розвитку під час педагогічної діяльності в умовах загальноосвітньої школи.
   Актуальність заявленої теми зумовлена зростаючою увагою до питань, пов'язаних з професійним рівнем творчої особистості майбутніх педагогів.
   Сьогоднішній спеціаліст - це висококваліфікована особистість, яка здатна до творчого мислення, вирішення проблем нестандартним шляхом, діє самостійно, ініціативно. Адже вчитель музики є тією особистістю, на професійну діяльність якої покладено відповідальність за інтелектуальну й морально-естетичну, тобто базисну підготовку підростаючого покоління.
   Але, вчитель тоді зможе успішно виконувати ці завдання, коли рівень його професійної підготовки буде адекватний вимогам, поставленим суспільством перед системою державної освіти.
   Педагогічна практика як основа системи підготовки майбутніх учителів забезпечує дієвість засвоєних професійних знань і умінь, сприяє виявленню педагогічних здібностей та індивідуальних творчих можливостей кожного студента. Завдяки тому, що робота практиканта передбачає спілкування з учнями, студент має можливості не тільки для самовдосконалення, але й формується його творча індивідуальність, а в процесі педагогічної практики активно впливає на розвиток особистості кожної дитини.
   Залучення студентів до безпосередньої практичної діяльності є засобом активізації інтересу до майбутнього фаху, перевірка ефективності усіх, без винятку, напрямків професійної підготовки (психолого-педагогічного, історико-теоретичного, музично-виконавського, методичного). Результатом формування готовності майбутніх учителів музики до професійної діяльності є спроможність орієнтуватися в основних музично-педагогічних концепціях, здатність працювати зі школярами різних вікових груп за будь-якою програмою з предмету "Музика", стверджувати власну позицію та індивідуальний творчий стиль викладання предмету.
   Педагогічна практика проводиться в умовах навчально-виховного процесу сучасної загальноосвітньої школи з урахуванням закономірностей і принципів цілісного процесу професійної підготовки майбутніх учителів на основі здобутих знань, сформованих умінь і навичок.
   Під час активної педагогічної практики у студентів створюються умови для практичної педагогічної діяльності.
   Процес оволодіння професією, зокрема засвоєння теоретичних знань, практичних умінь і навичок, на нашу думку, безпосередньо пов'язаний із формуванням нового якісного утворення у структурі особистості майбутнього педагога-музиканта. Це утворення може бути охарактеризовано за такими якісними показниками: мотивація (проявляється у ставленні до виконання професійних обов'язків як до потреби); рівень знань психолого-педагогічного та методичного циклу, які відповідають рівню складності виконуваних завдань; ставлення до навчально-виховного процесу у ЗОШ; виконання функціональних обов'язків вчителя музики та якості виконуваної роботи; активність у професійному самовдосконаленні, самоосвіті; прагнення до збагачення духовної та професійної культури.
   Але, найпередовіші педагогічні теорії, найсучасніші системи та методи навчання, якими озброєні студенти, не зроблять навчального процесу ефективним. Вирішальну роль у навчанні та вихованні відіграє завжди особистість учителя. "Особистість педагога виступає і джерелом розвивального впливу навчання, і зразком, еталоном ставлення до справи, відданості ідеї, і інструментом переконання і навіювання, тобто відіграє визначальну роль у визначенні всіх педагогічних завдань. З особистістю педагога тісно пов'язаний і творчий бік навчання. Педагогічна творчість неможлива без широкого світогляду, культури, без розвитку здібностей і прагнення вчителя до пошуку більш досконалих систем навчання" [3, с 17].
   Спрямованість розвитку особистості педагога визначається передусім його світоглядом, моральними ідеалами. "Творчій особистості вчителя притаманна особлива педагогічна захопленість, спрямованість на оптимальні результати виховання і навчання, глибока повага до особистості дитини або підлітка, віра в його можливості... Педагогічна захопленість - одна із найважливіших передумов педагогічної творчості" [3, с.18].
   В. Загвязинський у своїй статті "Педагогічна творчість учителя" зазначає про нерозривність загальних і специфічних рис особистості вчителя і все це умовно відносить до таких інтегральних якостей: спрямованість, знання, здібності, уміння, особливості характеру. А здібності, як відомо, формуються і розвиваються тільки в діяльності. Творчі здібності розвиваються в діяльності, що вимагає творчості [3, с 14].
   Майбутні вчителі музики під час педагогічної практики в загальноосвітній школі повинні знайти такі методи та прийоми у своїй роботі, щоб діти отримували радість у спілкуванні з музичним мистецтвом на уроках, вишукували особливі засоби впливу на своїх вихованців. Розвиваючи вміння художньо виконувати музику, творчо втілювати музичні враження через слово, рухи, малюнок, студенти самі ніби перевтілюються.
   Одним із засобів розвитку у студентів-практикантів прагнення і потреби усвідомлювати свою творчу особистість, професійну сутність у процесі музично-педагогічної діяльності є виконання ними певних ролей: музикант-виконавець, режисер, актор, лектор.
   Виконання музичного твору - процес складний, який потребує певних знань і технічних навичок, зокрема: читання нотного тексту і художнього сприйняття музичного твору, створення задуму та його реалізація, порівняння результату з поставленим художньо-педагогічним завданням, внесення коректив і визначення загальної оцінки художніх дій.
   Розкриття ідеї та змісту твору забезпечується тісним взаємозв'язком музично-слухових уявлень студента-практиканта з системою виконавських знань, умінь, навичок. Щоб виховати музичний смак і сформувати музичну культуру учнів різних вікових груп майбутнім учителям необхідно вміти добирати високохудожній репертуар і знаходити ефективні методи та прийоми сприймання музичних творів.Для ефективного сприйняття учнями музичного твору студентам-практикантам необхідно: досконало знати музичні та поетичні тексти; уміти розробляти художньо-інтерпретаційний план та втілювати його у навчанні учнів музики; володіти комплексом виконавських умінь гри на музичному інструменті; уміти співати під власний супровід; уміти формувати в учнів установку на розуміння музики; уміти вміло виявляти рівень слухацької культури школярів під час сприйняття певного твору.
   Тобто, виконання музичного твору - процес різнобічний. Виконавська діяльність студентів-практикантів під час педагогічної практики має величезні можливості для розкриття індивідуальних творчих можливостей, самостійності, творчих здібностей, вольових якостей особистості майбутнього вчителя музики.
   Створення у школярів відповідного настрою (тобто установки) на сприймання музики (пісні або п'єси зі шкільного репертуару) є важливою умовою формування умінь музичного сприймання.
   "Установка - це внутрішній цілісний стан готовності людини певним чином сприймати й оцінювати явища дійсності, діяти стосовно до них" [5, с 131]. Ці положення теорії установки мають важливе значення для керування процесом музичного сприймання на уроках музики у загальноосвітній школі. "Від художньо-пізнавальної установки, створеної у дітей вчителем, залежить зміст думок і почуттів, образів і асоціацій, що виникають у їх свідомості, глибина естетичного переживання, характер впливу музичного твору" [5, с.131]. Установка створюється передусім вступним словом учителя про музику, яку він пропонує учням для слухання. Наскільки студенту-практиканту вдасться зацікавити учнів, спрямувати їх інтерес до прослуховування музичного твору, настільки майбутній вчитель розкривається у своїй комунікативній діяльності (організатор діалогових відносин) і формується яктворча особистість.