Всебічний розвиток особистості на основі виховання та самовиховання

Опис досвіду

Тема дослідницької роботи вчителя, класного керівника:

«Всебічний розвиток особистості на основі виховання та самовиховання»

Не тільки виховувати, а передусім виховуватись – ось що важливо.

Як писав Л. М. Толстой, сутність виховання дітей полягає у вихованні самого себе. Виховання самого себе є наймогутнішим засобом впливу вчителів та батьків на дітей.

Як же, виховуючи самого себе, виховувати дітей?

По-перше, знайти себе: розвиватися як особистість, вдосконалюватися у трьох сферах: у фізичному вихованні, в інтелектуальному розвитку, в моральному оновленні. Звичайно, самовдосконалення – надзвичайно складна річ. Доводиться мобілізувати усе : здібності, волю, енергію та добре трудитись.

По-друге, бути людиною. «Що означає – бути людиною? А хіба зараз я не людина?» - запитаєте ви. З усіх явищ світу людина – найпрекрасніше й найскладніше явище. Не досить народитися і просто жити . Треба виховувати себе, і виховувати ціле життя.

По-третє, любити. Любити – означає відчувати серцем найтонші потреби людини. Ось ця здатність чути людину серцем і передається від батька й матері, вчителя й класного керівника до дитини без будь-яких слів і пояснень, передається прикладом. Людська любов – це не тільки най- безцінніше багатство людського духу. Воно разом з тим і вічно мінливе багатство. Це не діаманти, блиск яких не змінюється десятиліттями. Це коштовний камінь, гра барв якого змінюється з кожним роком, навіть місяцем, і найдивніше, що володарем і повелителем цієї гри барв є той, кому самоцвіт належить. Учитель – чарівник, від мудрості якого залежить велике мистецтво зберегти переливи барв коштовного каменя на все життя. Від цього мистецтва залежить виховна могутність нашої любові.

Як класний керівник працюю від початку свого учителювання. Зараз у мене другий колектив найчарівніших, найрозумніших, найталановитіших, найсвідоміших дітей у світі. Всі вони різні, зі своїми переживаннями, почуттями, прагненнями й сподіваннями, але педагогічна спостережливість, душевна проникливість, любов до дітей і доброзичливість, наполеглива дослідницька робота сприяють всебічному пізнанню й розкриттю відтінків психічного життя дитини, виявленню особливостей їх почуттів, намірів, сподівань і мрій. Під час спостережень та опрацювань робіт видатного українського педагога В. О. Сухомлинського виникла ідея, яка стала провідною в моїй роботі з дітьми, це формування духовно багатої, морально благородної особистості з високим почуттям відповідальності. Поряд хочеться бачити здорову, веселу, бадьору дитину, здатну будувати, жити й любити.

Зміни у суспільному житті неможливі без активізації духовного потенціалу особистості. Закон України «Про освіту» акцентує увагу на тому,що в умовах формування нових соціально-економічних відносин, переходу від авторитаризму до гуманного демократичного суспільства система виховання повинна ґрунтуватися на духовних цінностях. Тому створення необхідних умов для гармонійного розвитку та виховання підростаючого покоління – пріоритетне завдання будь-якого цивілізованого суспільства.

На сучасному етапі розвитку нашої держави для всіх видів навчальних закладів головною метою виховання залишається формування гармонійної особистості. Індивід повинен виховуватися не просто як носій певної суми знань, а як справжній громадянин з властивою йому мораллю, високою культурою праці та поведінки. Тому особливої актуальності набуває питання особистісного розвитку школяра та створення психолого-педагогічних умов для формування його високої моральності, для всебічного розвитку: світоглядного, морального, інтелектуального, трудового,естетичного, фізичного, духовного.