Лояльность персонала

Зміст

Вступ

1. Поняття лояльності персоналу.
2. Поняття прихильності. Що спільного між лояльністю та прихильністю.
3. Класифікації лояльності іноземних та вітчізняних авторів.
4. Класифікація за К.В. Харським.
5. Класифікація Морроу.

Висновок

Список літератури

Вступ

У рефераті розглядається явище "лояльність персоналу" та його поведінкові компоненти, так як в сучасному світі керівники все частіше усвідомлюють, що рівень лояльності персоналу впливає на різні аспекти життєдіяльності компанії, і головним чином це позначається на продуктивності праці і на психологічному кліматі всередині колективу.

Так, співробітники з високим ступенем лояльності більшою мірою націлені на розвиток і становлення організації, завдяки чому вони докладають більше зусиль для якісної та акуратної роботи, а також прагнуть до пошуку творчих і неординарних рішень, поставлених перед ними завдань.

В цей же час, в компаніях, що зіткнулися з проблемою низької лояльності працівників, спостерігається висока плинність кадрів, неякісне виконання професійних функцій, розкрадання, націлені на використання ресурсів організації та інше.

Саме тому стає очевидним той факт, що від рівня лояльності персоналу залежить успіх підприємства в цілому. І одним з кращих способів для підвищення і зміцнення цього феномена є вивчення мотивації працівників.

1. Поняття лояльності персоналу.

У науковій літературі немає єдиної думки щодо визначення поняття "лояльність персоналу", тому дослідники разюче підходять до зазначеної проблеми, що в свою чергу унеможливлює формування унітарного описового підходу.

Так, вітчизняні фахівці поряд з лояльністю застосовують терміни «прихильність», «вірність», «відданість», в той час як в зарубіжній літературі оперують категорією «commitment», що в перекладі означає «зобов'язання по відношенню до чого-небудь» [3].

В даній роботі поняття "лояльність" використовується як перераховані вище терміни є його синонімами.

Існують два полярних погляди щодо лояльності персоналу [7].  

1) Поведінковий підхід, згідно з яким той термін розглядається як джерело організаційної безпеки або як поведінка, яка не завдає шкоди компанії, в якій співробітники покладаються на дотримання правил і норм, демонструючи обережне ставлення до свого робочого місця.

Рівень лояльності в цьому випадку розкривається через бажання співробітника належати своїй компанії, а також через поведінку, пов'язану з прийомом в компанію та продовженням роботи в ній.

Одним з перших дослідників, які розглянули лояльність з боку цього підходу, є соціолог Говард Беккер. Він стверджує, що лояльність персоналу - це певний результат діяльності, що виникає через вкладення у фірму або через скорочення будь-яких можливостей в матеріальному, професійному або кар'єрному плані [13].

Істотну увагу цьому підходу приділяє в своїх роботах А. В. Ковров. Даний автор зазначає, що лояльність складається з двох елементів: професійної придатності та надійності персоналу, вважаючи, що не можна говорити про лояльність співробітника до того моменту, поки він не пропрацює достатній час в організації та з повною мірою не складе уявлення про організаційну культуру [2].

К. В. Харський також є прихильником цієї точки зору. На його думку, лояльність співробітника визначається через ступінь готовності приймати вимоги організації, через прагнення вносити певний внесок, і при цьому, не завдаючи шкоди їй.

Нарешті, І. Г. Чумарін писав, що лояльність – це добровільне дотримання організаційних процедур і правил.

2) Установчий підхід, відповідно до якого лояльність має на увазі під собою емоційну прихильність працівника до організації, яка формується через набір комбінацій: попередній досвід роботи, особистісні характеристики співробітника та сприйняття організації. Ці характеристики ведуть до позитивного ставлення до організації, що в свою чергу призводить до лояльності [3] .