Комунікативна поведінка тварин

ПрАТ Вищий навчальний заклад

«Мiжрегiональна Академія  управління персоналом»

                                      Харківський інститут
                           
                             Контрольна робота
дисципліна: Зоопсихологія
на тему: «Комунікативна поведінка тварин»

                              Студентки Підгорної Н.С.

 курсу: 1

             групи: Б1Пс-11

                               спеціальності: Психологія                      

                                                    спеціалізації: «Практична психологія»

                          Керівник: Більдер Н.Т.

 Оцінка:

                                         
м.Харків-2019

ЗМІСТ

ВСТУП        3

1.        Інстинкт і навчання        5

1.1. Особливості інстинктивної поведінки у тварин. Релізери        5

1.2. Навчання як набуття нових комунікативних реакцій        8

2. Соціальні відносини у тваринному світі        12

2.1. Територіальна поведінка тварин. Індивідуальна дистанція        12

2.2. Репродуктивна поведінка        14

2.3. Гра як комунікація        16

ВИСНОВКИ        18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        19

ВСТУП

Внутрішньовидові комунікації в тваринному соціуму, безумовно, організовані і біологічно доцільні. Комунікаціями, в широкому сенсі цього слова, називають будь-які взаємодії між двома чи більшою кількістю індивідів. Власне кажучи, організація будь-якого співтовариства тварин базується на інформаційній взаємодії його членів, де кожен вносить свій вклад у справу протистояння з конкурентами і з несприятливими фізичними обставинами.

По відношенню до групової поведінки все частіше застосовують термін «соціальна поведінка», називаючи так всі типи взаємодії між особинами, що призводить до того чи іншого біологічно корисного результату. Цікаво, що, характеризуючи суспільне життя тварин і їх соціальну, комунікативну поведінку, професійні етологи можуть вдаватися до суто соціологічних визначень.

Тривалий час тварини уявлялись вченим чимось на кшталт живих механізмів. В XVII ст. французький філософ Рене Декарт дійшов висновку, що а відміну від людини тварини є всього лише «рефлекторними автоматами». І тільки два століття потому Чарльз Дарвін впевнено заявив, що вищі тварини – не біороботи, вони володіють набором комунікативних навичок, емоцій, і ці емоції багато в чому схожі з людськими. У праці «Про вираз емоцій у тварин і людини» (1872) Дарвін вперше запропонував науковий погляд на природу людських емоцій і обґрунтував наявність еволюційного джерела наших почуттів страху, гніву, радості, здивування (цікавості). Він був впевнений, що всі ці емоції, принаймні в початковому вигляді, присутні у вищих ссавців, зокрема мавп чи домашніх улюбленців – собак і котів. Стверджуючи це, Дарвін випередив свій час, до гіпотез про багатий внутрішній світ тварин ще досить тривалий час ставилися скептично.

Актуальність обраної теми обумовлена тим, що вивчення поведінкових реакцій тварин тривалий час не втрачає популярності сере багатьох дослідників. Перш за все, інтерес викликають саме чинники, що впливають на комунікативну реакцію – біохімічні і гормональні сигнали, вплив з боку біологічної статі, віку тощо. Вивчення вченими питань організації поведінки та емоційності тварин має значну практичну цінність, оскільки надає можливість дослідникам поширити отримані дані на дослідження тем щодо сутності людини.

Метою роботи є розгляд деяких чинників, що впливають на формування  комунікативної поведінки тварин та опис окремих її видів.

Завдання контрольної роботи:

1. Дати характеристику особливостям інстинктивної поведінки у тварин.
2. Розглянути навчання як з чинників формування комунікативної поведінки тварин.
3. Описати особливості соціальних відносин у тваринному світі, а саме – територіальної, репродуктивної поведінки та гри як комунікації.

Структура контрольної роботи передбачає вступ, два розділи, які діляться на пункти, висновки та список використаних джерел. Обсяг контрольної роботи складає 20 сторінок.

1. Інстинкт і навчання

1.1. Особливості інстинктивної поведінки у тварин. Релізери

Поведінкою в широкому сенсі цього слова називають властиву всім живим істотам взаємодію із середовищем. Така взаємодія, як правило, опосередкована зовнішньою (руховою) і внутрішньою (психічною) активністю істот. Терміни «поведінка», «комунікативна поведінка» можуть застосовувати і до окремих особин, і до певного біологічного виду (спільнот).