Формування радостi пiзнання у педагiгчнiй спадщинi В. Сухомлинського

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Кафедра теорії та методики дошкільної та початкової освіти

ФОРМУВАННЯ РАДОСТІ ПІЗНАННЯ У ПЕДАГІГЧНІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО

Курсова робота з педагогіки

Виконавець:                                        

Науковий керівник:                                      

Херсон – 2021

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ РАДОСТІ ПІЗНАННЯ В ПЕДАГОГІЧНІЙ СПАДЩИНІ В.СУХОМЛИНСЬКОГО……………………………………………………….5

1. Змістовий аналіз поняття «радість пізнання»……………………………5
2. Ідея радості пізнання в системі педагогічних поглядів В.Сухомлинського………………………………… …………………………….8

РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ УМОВИ ЕФЕКТИВНОГО ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ РАДОСТІ ПІЗНАННЯ…………………………………….14

2.1. Формування радості пізнання молодших школярів в системі роботи Павлиської середньої школи……………………………………………………14

2.2. Впровадження ідеї радості пізнання в навчанні у сучасній початковій школі……………………………………………………………………………...21

ВИСНОВКИ………………………………………………………………….….26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….…28

Вступ

Актуальність дослідження. Принциповою особливістю модернізації сучасної шкільної освіти є суттєві зміни у методичному забезпеченні освітнього процесу, новому розумінні його результатів. Основним завданням сучасного закладу освіти є організація такого освітнього середовища, що сприятиме вільному розвитку творчої особистості дитини, оскільки без його розв’язання не можна розраховувати на подальше зростання інтелектуального потенціалу суспільства, що є необхідною умовою прогресу України: її економіки, науки, техніки тощо. Одним із дієвих шляхів вирішення цієї проблеми є утвердження у шкільної молоді радості пізнання.

У цьому контексті актуальним є досвід видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського, який ґрунтовно розкрив сутнісний зміст ідеї радості пізнання та послідовно реалізував її в освітній практиці Павлиської середньої школи. Він, по-суті, представив модель школи, якої потребує сучасне суспільство: вона була сприятливим екологічним середовищем дитинства, середовищем щасливого життя дитини, середовищем радості пізнання: себе, оточуючого світу, надбань світової інтелектуальної думки. Саме тому вивчення та узагальнення досвіду видатного педагога в цілому та у зазначеному аспекті є надзвичайно актуальним для сьогодення [7, с.8].

 Аналіз останніх досліджень з проблеми. Окремі аспекти педагогічної спадщини В. Сухомлинського стали предметом вивчення науковців як в Україні (М. Антонець, Л. Бондар, І. Бех, А. Богуш, М. Вашуленко, І. Зязюн, Н. Калініченко, В. Кузь, А. Луцюк, Д. Пащенко, О. Петренко, А. Розенберг, О. Савченко, О. Сараєва, О. Сухомлинська та ін..), так і за її межами (М. Библюк, М. Богуславський, Е. Гартманн, М. Мухін, В. Риндак, С. Соловейчик, Х. Франгос та ін.) [6, с.220].

Здійснюючи аналіз ступеня дослідженості науково-педагогічної спадщини та практичного досвіду В. Сухомлинського у руслі ідеї радості пізнання у школярів, варто, насамперед, відзначити дослідження М. Богуславського «Ідея стимулювання радості пізнання у школярів в педагогічних працях і досвіді В. О.Сухомлинського», у якому проаналізовано розвиток теоретичних основ і методики стимулювання радості пізнання у школярів у педагогічній системі В. О. Сухомлинського [7, с.3].

В аспекті піднятої проблеми значний інтерес для цілісного вивчення ідеї радості пізнання у школярів в педагогічній спадщині В. Сухомлинського представляють дослідження Т. Кочубей «Філософія дитинства в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського» [23,с.117], де розкрито сутність та характерні ознаки дитинства, теоретично обґрунтовано ідеї філософії дитинства у педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського та Л. Ткачук «Педагогічне забезпечення успіху в навчанні молодших школярів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського» [25, с.192], в якому здійснено науковий аналіз теоретико-практичного досвіду педагогічного забезпечення успіху в навчанні молодших школярів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського.