Ситуативний підхід у вивченні англійської мови

                                    ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                     3

РОЗДІЛ 1. ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИНЦИПУ СИТУАТИВНОСТІ В НАВЧАННІ АНГЛІЙСЬКІЇ МОВІ                                                               6

1.1. Ситуативне моделювання                                                                                8

1.2. Інтерактивне навчання                                                                                   11

1.3.  Проблемно  – інформаційний  підхід                                                          12

РОЗДІЛ 2. ШЛЯХИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ СИТУАТИВНОСТІ ПРИ НАВЧАННІ МОНОЛОГІЧНОМУ ТА ДІАЛОГІЧНОМУ МОВЛЕННЮ       14

2.1. Створення ситуацій для діалогічного мовлення                                         14

2.2. Створення ситуацій для монологічного мовлення                                      18

2.3. Ситуативний підхід у навчанні говорінню                24

РОЗДІЛ 3. ДОСЛІДНО – ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ З РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ СИТУАТИВНОСТІ ПРИ РОЗВИТКУ НАВИЧОК МОВЛЕННЯ УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО СТУПЕНЮ                                                                     28

ВИСНОВКИ                                                                                                           31

ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА        33

Додаток А        35

                                 ВСТУП

Найважливішою проблемою методики викладання іноземних мов є розвиток в учнів комунікативних навичок спілкування в конкретній ситуації- тобто здібності побіжно, спонтанно і правильно говорити іноземною мовою, і правильно розуміти співрозмовника.

Розробкою комунікативного напряму в тій чи іншій мірі займалися багато наукових колективів методисти. До них в нашій країні слід віднести Інститут російської мови імені О.С.Пушкіна (А.А.Леонтьев, В.Г. Костомаров, О.Д. Митрофанова), представників методу активізації резервних можливостей особистості (Г.А.Китайгородська), методистів і психологів Е.П. Шубіна, І.П. Гурвича, І. Л. Бім.

При всій відмінності методологій і технологій навчання всі ці вчені внесли в теорію і практику багато цінного. Підхід кожного вченого, безсумнівно, своєрідний і має право на подальший розвиток.

Правда, впровадження лише елементів ситуативності не приносило, та й не могли принести бажаних результатів, тому що не було системи працювати, не були усвідомлені основні принципи цієї системи. Але в міру того, як тривали наукові дослідження методистів і практичні пошуки вчителів, ставало ясно, що ми маємо справу не просто з стійкою тенденцією, а з методом навчання, який поки в достатній мірі теоретично не осмислено й не описаний.

Недоліки радянської методики масового шкільного вузівського (за винятком спеціальних вузів) навчання іноземної мови було те, що іноземна мова залишався в учнів «в голові, але не мовою». Це виражалося в тому, що більшість радянських громадян роки і навіть десятиліття вивчали всього одну іноземну мову, отримували величезну кількість теоретичної інформації, але при цьому не могли говорити цією мовою, що завжди викликало здивування іноземців, в тому числі з країн, що розвиваються, які на непоганому рівні освоювали іноземні мови всього за один рік.

Упущенням методики, що панувала в СРСР, було те, що учні та студенти під час уроку дуже багато слухали викладачів і занадто мало говорили самі.

Іншим недоліком радянської методики було і те, що більшість викладачів надавали величезну увагу «правильного вживання мов» в умовах відсутності в учнів елементарних навичок говоріння.

В результаті цього середньостатистичний радянська людина, який вивчав іноземну мову, перш ніж висловити думку іноземною мовою ретельно продумував, що і як він хоче сказати, відчував себе скутим. Для багатьох, які вивчали іноземну мову в СРСР була характерна психічна хвороба говорити іноземною мовою з помилками.