Спортивнi iгри як засiб розвитку комунiкативноi активностi у дiтей старшого дошкiльного вiку

СПОРТИВНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ АКТИВНОСТІ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Бондаренко Тетяна Сергіївна — студентка 3 курсу факультету психології та спеціальної освіти Дніпровського національного університету імені О. Гончара

Анотація. Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю розвитку комунікативних навичок та компетентності сучасних дошкільників, в яких спостерігається високий рівень конфліктності, занижена самооцінка та низький рівень здатності до встановлення міжсоосбистісних відносин в групах закладів дошкільної освіти. У закладах дошкільної освіти мають бути сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дітей, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок тощо.

Дитина повинна поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров´я. Міцне здоров´я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах.

Мета дослідження – довести необхідність застосування спортивних ігор для розвитку комунікативних навичок старших дошкільників.

Методи дослідження: компаративний метод, метод аналізу, синтезу та порівняння.

Ключові висновки: сучасні дошкільники мають не достатній рівень розвитку комунікативних навичок та компетентності; в сучасні педагогічній практиці відсутня методично обґрунтована практика реалізації спортивних ігор як методу розвитку комунікативних навичок дошкільників.

Ключові слова: комунікація, взаємодія, ігри, комунікативна компетентність, спілкування, спорт. 

Summary. The relevance of the research topic is due to the need to develop communication skills and competence of modern preschoolers, who have a high level of conflict, low self-esteem and low ability to establish interpersonal relationships in groups of preschool education. Preschool education institutions should have favorable conditions for optimal physical development of children, gaining knowledge about the human body, mastering sanitary and hygienic skills, etc.

The child must gradually learn to be the creator of the perfection of his body, health. Good health is the key to a child's development in other personal aspects.

The purpose of the study is to prove the need to use sports games to develop communication skills of older preschoolers.

Research methods: comparative method, method of analysis, synthesis and comparison.

Key conclusions: modern preschoolers do not have a sufficient level of development of communication skills and competence; in modern pedagogical practice there is no methodically substantiated practice of realization of sports games as a method of development of communicative skills of preschoolers.

Key words: communication, interaction, games, communicative competence, communication, sports.

Вступ. Дошкільний вік вважається досить важливим періодом формування людської особистості. Такі властивості як мислення, пізнавальні інтереси і здібності формуються в умовах цілеспрямованого виховання і навчання, що враховує вікові особливості та можливості дошкільнят. При вирішенні багатьох педагогічних завдань враховуються і фізичний розвиток дітей. В цьому розрізі гра, як спосіб та метод особистісного розвитку дитини отримує свою безумовну актуальність та значущість.

Сучасний стан та тенденції особистісного становлення дітей вказує на дефіцит вихованості доброти, культури. Наявність нестійких моральних критеріїв у вихованні дітей. Відсутність позитивного досвіду спілкування дітей призводить до стихійного виникнення у них негативних форм поведінки, до непотрібних конфліктів. Діти прагнуть, але часто не вміють вступити в контакт, обрати доречні способи спілкування з однолітками, проявляти ввічливе, доброзичливе ставлення до них, дотримуватися розмовного етикету, слухати партнера. Все це вказує на безумовну актуальність та необхідність розвитку комунікативних навичок дошкільників. Адже, дитина, яка мало спілкується з однолітками і не приймається ними через невміння організувати спілкування, відчуває себе ураженою і знехтуваною, що може призвести до зниження самооцінки, зростанню боязкості в контактах, замкнутості, формуванню тривожності або, навпаки, до надмірної агресивності поведінки.