Навчання та виховання дiтей з порушеннями опорно-рухового апарату

                          Міністерсво освіти і науки України

                 Сумський державний педагогічний університет

                                      ім. А.С.Макаренка

Кафедра логопедії

                                              РЕФЕРАТ

з предмету

спеціальна педагогіка

 на тему «НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ

ОПОРНО – РУХОВОГО АПАРАТУ»

Підготувала: студентка II курсу

спеціальності

Корекційна освіта (Логопедія)

Наумець Д.І.

 Перевірила викладач:

 Ласточкіна О.В

Суми[pic 1]

2016

ПЛАН

1. Види порушень опорно-рухового аппарату…………………………………..3

2. Загальна характеристика ДЦП………………………………………………...4

3. Структура рухового дефекту при ДЦП……………………………………….5

.4. Порушення психіки при ДЦП……………………………………………….10

5. Мовні порушення при ДЦП………………………………………………….13

6. Корекційна робота при ДЦП…………………………………………………18

7.Навчання та виховання дітей, які страждають на церебральний параліч….22

Висновки…………………………………………………………………………25

Література……………………………………………………………………..…26

1. Види порушень опорно-рухового апарату

Вроджені та набуті захворювання і пошкодження опорно-рухового апарату спостерігаються у 5-7% дітей. Порушення функцій опорно-рухового апарату можуть носити як вроджений, так і набутий характер. З'являються такі види патології опорно-рухового апарату:

1.Захворювання нервової системи: дитячий церебральний параліч; поліомієліт.

 2.Вроджена патологія опорно-рухового апарату: вроджений вивих стегна; кривошия; клишоногість та інші деформації стоп; аномалії розвитку хребта (сколіоз); недорозвинення і дефекти кінцівок; аномалії розвитку пальців кисті; артрогрипоз (вроджене каліцтво).

3. Придбані захворювання і пошкодження опорно-рухового апарату: травматичні ушкодження спинного мозку, головного мозку і кінцівок; поліартрит; захворювання скелета (туберкульоз, пухлини кісток, остеомієліт); системні захворювання скелета (хондродистрофия, рахіт).

4.У дітей з порушеннями опорно-рухового апарату провідним є руховий дефект (недорозвинення, порушення або втрата рухових функцій).

Основну масу серед них складають діти з церебральним паралічем (89%). У цих дітей рухові розлади поєднуються з психічними та мовними порушеннями, тому більшість з них потребує не тільки в лікувальній і соціальної допомоги, але і в психолого-педагогічної та логопедичної корекції. Інші категорії дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, як правило, не мають порушень пізнавальної діяльності і не вимагають спеціального навчання і виховання. Але всі діти потребують особливих умов життя, навчання та подальшої трудової діяльності. У їх соціальної адаптації визначаються два напрямки. Перше має на меті пристосувати до дитини навколишнє середовище. Для цього існують спеціальні технічні засоби пересування (коляски, милиці, палиці, велосипеди), предмети побуту (тарілки, ложки, особливі вимикачі електроприладів), пандуси, з'їзди на тротуарах. Другий спосіб адаптації дитини з руховим дефектом - пристосувати його самого до звичайних умов соціального середовища.

2. Загальна характеристика ДЦП

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) за останні роки став одним з найбільш поширених захворювань нервової системи у дітей. Частота його проявів досягає в середньому 6 на 1000 новонароджених (від 5 до 9 в різних регіонах країни). Сучасна статистика тільки по москві 4 БЛИЗЬКО налічує ТИС. дітей, які страждають на церебральний параліч.

ДЦП виникає в результаті недорозвинення або пошкодження мозку в ранньому онтогенезі. При цьому найбільш важко страждають «молоді» відділи мозку - великі півкулі, які регулюють довільні рухи, мова та інші коркові функції. Дитячий церебральний параліч проявляється у вигляді різних рухових, психічних і мовних порушень. Таким чином, при ДЦП страждають найважливіші для людини функції: рух, психіка і мова. Ведучими в клінічній картині дитячого церебрального паралічу є рухові порушення, які часто поєднуються з психічними та мовними розладами, порушеннями функцій інших аналізаторних систем (зору, слуху, глибокої чутливості), судорожними припадками.