Компенсаторна терапiя при рухових порушеннях

ЛЕКЦІЯ 4

КОМПЕНСАТОРНА ТЕРАПІЯ ПРИ РУХОВИХ ПОРУШЕННЯХ

Розглянуті нижче способи лікування не рекомендується використовувати при запаленні суглобів, наявності контрактур, тобто захворюваннях, які супроводжуються спастичними станами і насильницькими рухами.

Лікування рухових порушень засноване на використанні терапевтичних вправ і цілеспрямованої діяльності. Терапевтичні вправи являють собою особливий різновид рухів або м'язових скорочень, які покращують скелетно-м'язову функцію. За допомогою цих тренувань, хворих готують до видів діяльності, спрямованих на збільшення обсягу рухів і їх тривалості.

Лікування рухових порушень повинно:

* Попередити і усунути деформацію суглобів і контрактури;

* Попередити і зменшити обмеження обсягу рухів;

* Збільшити силу окремих м'язів і м'язових груп;

* Збільшити інтенсивність і тривалість фізичних зусиль;

* Поліпшити регуляцію рухів;

* Нормалізувати тонус м'язів.

1. Оцінка стану пацієнта з руховими порушеннями

Поліпшення регуляції рухів необхідна неврологічним хворим з руховими розладами через порушення м'язового тонусу.

Перш ніж починати вправи для поліпшення регуляції рухів, необхідно провести обстеження пацієнта, вивчивши координацію рухів, м'язовий тонус і правильну позицію тіла. При обстеженні пацієнта слід оглянути його з усіх боків, потім оцінити в положенні сидячи, стоячи і лежачи, в спокійному стані і при виконанні рухів з метою визначення функціонування тулуба, голови, шиї і верхніх кінцівок. Такий огляд дозволяє виявити асиметрію, якщо при цьому використовувати пасивні рухи в нормальному обсязі. Якщо відчувається опір при виконанні пасивних рухів, то м'язовий тонус у пацієнта підвищений. При активних рухах слід стежити за руховими проявами з ураженої сторони. Якщо подібні рухи з'являються на здоровій стороні, їх називають асоційованими і їх необхідно усунути. При порівнянні виконуваних рухів можна встановити причину порушень.

У пацієнта можуть спостерігатися коливання патологічно підвищеного або зниженого тонусу. Лікування полягає у визначенні зон підвищеного або зниженого тонусу і його нормалізації. З цією метою слід використовувати рухи, які спрямовані на зниження спастичних явищ, а також на стимуляцію тонусу.

2. Нормалізація тонусу м'язів у хворих з руховими порушеннями

1. Переміщення вагового навантаження на уражену сторону. Це один з найбільш ефективних способів нормалізації м'язового тонусу. У пацієнтів, що мають знижений м'язовий тонус, цей прийом сприяє його підвищенню, а у пацієнтів з підвищеним тонусом - навпаки. При цьому стимулюються сенсорні імпульси на ураженій стороні, що допомагає відновленню її функцій. Домогтися правильного розподілу вагового навантаження можна, якщо хворого укласти на уражену сторону. Але якщо мова йде про тренування в ходьбі, правильно розподілити вагове навантаження важче. Пацієнт повинен вчитися рівномірному розподілу вагового навантаження на обидва стегна в положенні сидячи і на обидві стопи в положенні стоячи.

2. Повороти тулуба. Для відновлення нормальних рухів слід стимулювати діяльність, яка забезпечує незалежне функціонування верхньої і нижньої частин тіла. Це активізує мускулатуру тулуба і сприяє його стійкості. Без стабільності тулуба пацієнт не в змозі ефективно використовувати верхні кінцівки. Повороти тулуба в положенні сидячи і стоячи збільшують рухливість плечового і тазового пояса і покращують розподіл вагового навантаження.

3. Переміщення лопатки вперед. Щоб перемістити лопатку в нормальне переднє положення, ерготерапевту слід однією рукою м'яко похитувати передпліччя хворого в передньо-задньому напрямку, а інший - рухати лопатку вперед, спираючись на її медіальний край. Потримавши руку в такому положенні протягом декількох хвилин, передпліччя повернути в початкове положення.