Вплив педагога на культуру сплкування дітей

ВСТУП

Культура спілкування є обов’язковим елементом розвитку людини. Від того, наскільки виразно людина висловлює свої думки, залежить її успіх не лише у повсякденному спілкуванні, але й у професійній діяльності. Успішність навчально-виховного процесу обумовлена великою кількістю факторів, кожен з яких є надзвичайно важливим, і тому нехтування будь-яким з них обов’язково призводить до непорозумінь і зниження його ефективності. Одним з основних механізмів оволодіння дітьми культури спілкування мовою є наслідування [6, с. 39].

У дослідженнях основоположників методики розвитку мовлення дітей дошкільного віку Єлизавети Михеєвої та Фелікса Шохіна наголошується, що діти вчаться говорити завдяки слуху та здатності наслідувати. Саме тому до мовлення вихователя дошкільного закладу сьогодні ставляться високі вимоги. Проблема підвищення культури мовлення вихователя розглядається у контексті підвищення якості дошкільної освіти. Воно так само обумовлюється необхідністю індивідуального підходу, так як вплив на дитину переломлюється через «внутрішні умови» — індивідуальні особливості, без урахування яких неможливий по- справжньому дієвий процес виховання.

Багато інших вчених висвітлювали свої погляди над проблемою культури спілкування, зокрема це: Г Костюк, Я. Корчак, Ж. Ж. Руссо, Ян- Амос Коменський, К. Ушинський, Д. Локк, Л. Толстой, С. Русова, Л. Венгер, Ю. Гільбух. Вони розкривали зміст культури спілкування вихователя. Особливу увагу відіграли праці В. Виноградова, С. Ожегова, Д. Розенталя, Л. Щерби, Л. Успенського, Н. Кохтєва, Ю. Рождественського тощо. В Україні цією проблемою займались Н. Бабич, М. Ільяш, М. Пентилюк, Г. А. Олійник, А. Богуш, О. Аматьєва, С. Хаджирадєва тощо.

Актуальність теми зумовлена потребою в теоретичному аналізі впливу педагога на культуру спілкування.

Об’єкт дослідження – культура спілкування в дитячій групі.

Предмет дослідження – виховний вплив педагога на культуру спілкування в дитячій групі.

Мета дослідження – визначити й теоретично обґрунтувати особливості реалізації виховного впливу педагога на культуру спілкування в дитячій групі.

Завдання дослідження :

1. опрацювати наукову, науково-педагогічну літературу;

2. дослідити теоретичні аспекти виховного впливу педагога на культуру спілкування в дитячій групі;

3. на теоретичному рівні обґрунтувати ефективність застосування виховного впливу педагога на культуру спілкування в дитячій групі;

4. запропонувати рекомендації щодо робити з дітьми, які мають порушення мовлення;

5. поглибити знання про професійне мовлення вихователя і стилі педагогічного спілкування.

Одним із основних чинників, що забезпечує результативність процесу навчання є безпосередньо сам вихователь. Творчість вихователя — неодмінна умова сучасного процесу виховання, центральною фігурою якого стала дитина. Вона являє собою неповторну особистість. А значить, вимагає до себе особливих, індивідуальних способів впливу і форм спілкування. Мовлення вихователя є показником його педагогічної культури, засобом самовираження і самоутвердження його особистості. Сучасний педагог має стати справжнім майстром своєї справи з високим рівнем знань і умінь у сфері педагогічної діяльності. Необхідною умовою досягнення високої професійної підготовки, педагогічної техніки, майстерності педагога є володіння основами теорії і практики мистецтва слова, культури мовлення і виразного читання. Закономірність засвоєння і практичного використання вихователем положень культури мовлення і виразного читання пояснюється, по-перше, недостатньою вивченістю і розробкою теоретичних положень виразного читання. По-друге, не вистачає фахівців виразного читання в педагогічних коледжах та університетах. Найгострішим