Інтерактивні технології навчання

Студент групи ІІ 22м-1
Сільванович Сергій

Есе
Інтерактивні технології навчання

Сьогодні використання англізмів «інтерактивний» або «інноваційний» в будь-якій галузі за замовчуванням вважається просунутою лексикою для пояснення складних явищ взаємодії суб’єкта(ів) та об’єкта(ів). Буквально за останні 50 років кількість методів в світовій практиці педагогіки зросла настільки, що за їх кількістю та різноманіттям, перефразовуючи відомий вислів, за деревами цих практик інколи можна так і не побачити лісу.  

В даному разі ліс – це інтерактивні технології навчання, як категорія в системі педагогічної науки, яка має своє семантичне значення. Слово інтерактивний походить від англійського слова interact (inter - взаємний і  act - діяти), отже інтерактивний - це той, що здатний взаємодіяти в режимі бесіди, діалогу з чимось (комп’ютером) або з кимось (людиною). Технологія (від грец. тεχνη - майстерність, техніка і λογος – наука, передача) тобто знання про способи забезпечення технічних потреб, в даному випадку потреби навчання, як процесу передачі, засвоєння та використання отриманих знань, умінь і навичок на практиці. Отже, в загальному визначенні ліс, тобто інтерактивні технології навчання – це сукупність методів та прийомів у процесі навчання, які передбачають діалог та взаємодію між студентом та викладачем.  

Якщо ми говоримо про процес діалогу або взаємодію, значить ми маємо справу з суб’єкт-суб’єктним типом зв’язку, де кожен учасник має можливість впливати на результати та формувати перебіг діяльності. В цьому місці виникає спокуса дійти висновку, що студент та викладач є рівноправними та рівнозначними суб’єктами навчання (ця думка стала навіть хрестоматійною). Звісно, на теоретичному рівні можна сприйняти це твердження як аксіому, що не означає його імплементацію на практичному рівні. На мою думку, рівноправність можна тлумачити лише в сенсі доступу та можливості реалізувати свої права, як суб’єкта освітнього процесу, але не навчання. Рівноправне навчання неможливе з точки розу розриву досвіду, яким володіють студент та викладач. Наявність досвіду та знань забезпечує викладачеві якщо не безумовний, але значимий авторитет, який не може бути повністю ревізований студентом через відсутність цих самих знань. Таке становище викладача називають по-різному: організатор, лідер, наставник, ментор і тд. В цьому сенсі, рівність може бути усвідомлювана учасниками навчання лише в спосіб, коли викладач розуміє міру свого авторитету, а студент – міру недостатності знань для побудови діалогу. Це не прибирає нерівності між суб’єктами, але ця нерівність має забезпечувати процес навчання як інституції, адже аби ревізувати знання треба його спочатку набути.