Гомеопатичні засоби і сучасні технології застосування їх в медицині

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Імені О.О. Богомольця

Кафедра фармакогнозії та ботаніки

Завідувач кафедри: Мінарченко В.М.

КУРСОВА РОБОТА НА ТЕМУ:

«Гомеопатичні засоби і сучасні технології застосування їх в медицині»

                       Виконала

Студентка ІІІ курсу,

5 групи

Фармацевтичного факультету

(очна форма навчання)

5 років навчання

Кукуруза Ірина Андріївна

Викладач: Чолак Ірина Семенівна

Київ

2017[pic 1][pic 2]

Зміст

Вступ....................................................................................................................................3

Розділ 1. Загальні поняття про гомеопатію………………………………………………………………….6

                  1.1.Гомеопатичні дози…………………………………………………………………………………9

                  1.2.Основні гомеопатичні терміни…………………………………………………………..10

Розділ 2. Гомеопатія і наномедицина: спільне та особливості…………………………………12

Розділ 3. Гомеопатичні препарати……………………………………………………………………………...14

                  3.1. Препарати рослинного походження…………………………………………………..14

                 3.2. Materia Medica: біотерапевтичні препарати…………………………………..27

Висновок………………………………………………………………………………………………………………………34

Список використаної літератури

[pic 3]

Вступ

    Актуальність теми. Слово «гомеопатія» походить від грецьких слів homios – подібний і pathos – страждання, тобто «лікування чимось, що викликає ефект, подібний до самого страждання». Так назвав свою систему лікування видатний лікар Ганеман С. Запропонована ним система була заснована на деяких простих, але глибоких законах природи, які легко сформулювати, однак важко зрозуміти.

    Гомеопатія виникла в надрах клінічної медицини і продовжує в них існувати. В ній використовуються всі положення фізіології, патологічної анатомії, біохімії, імунології, генетики та інших медичних наук. Етіологія, патогенез, клініка хвороб, пропедевтика – це все те, на чому виховувалися лікарі-гомеопати, що закінчили ті ж медичні заклади, що і алопати (прихильники класичної медицини).

    Алопатію і гомеопатію об’єднує загально клінічний підхід до хворого: розуміння цілісності організму, прагнення з’ясувати суть патології, спрогнозувати її перебіг, оцінити та використати для терапії конституційні властивості організму, спадковість, клінічні прояви хвороби.

    В наш час, коли, не дивлячись на досягнення медицини, кількість ускладнень зростає, а числення лікарські засоби надають шкідливі побічні дії, у всьому світі все більше цікавляться альтернативними методами лікування, до яких відноситься і гомеопатія. Ця система,що роздивляється людину як єдине ціле (на відміну від спеціалістів вузького профілю, що роздивляються організм по частинам), є безпечною і нерідко ефективною там, де не допомагають загальновизнані методи лікування. Не замінюючи звичайну медицину, гомеопатія розширює і поглиблює знання лікарів, представляє власний напрямок в медицині.

    Гомеопатія – це форма лікарської регулювальної терапії, яка стимулює і нормалізує захисні сили самого організму. Її ціллю є вплив на внутрішні процеси саморегуляції організму за допомогою ліків, підібраних строго індивідуально з урахуванням реакцій конкретного хворого.

    Основна відмінність гомеопатії від інших напрямків, що використовують фармакологічні засоби, заключається в тому, що вона володіє єдиним методом підбору лікарських препаратів (принцип подібності) в діапазоні гранично малих доз.