Дослiдження проблеми iнтерактивного навчання в психолого-педагогiчнiй лiтературi

ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ІНТЕРАКТИВНОГО НАВЧАННЯ

В ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ

Дудка С.М., магістр факультету психології та соціальної роботи

Науковий керівник: док. пед. наук, проф. Турчин Т.М., кафедра педагогіки

У статті проводиться аналіз психолого-педагогічної літератури, в якій розглядається проблема інтерактивного навчання. Вивчення зарубіжних та вітчизняних джерел дало змогу виявити і довести переваги застосування інтерактивних технологій навчання в організації навчального процесу порівняно з традиційним підходом. Автор наводить різні класифікації, виявляє різноманіття методів та аналізує правила організації інтерактивного навчання у школі.

Ключові слова: педагогічна технологія, особистісно орієнтоване навчання, інтерактивне навчання, класифікація інтерактивного навчання, методи інтерактивного навчання, правила організації інтерактивного навчання.

     Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок з важливим науковими чи практичними завданнями.

Здобуття Україною державної незалежності виявляється одним з найголовніших внутрішніх чинників, який визначає необхідність суттєвої трансформації вітчизняної освіти, бо якісна освіта – одна з найголовніших засад розвитку суспільства.

Суспільна потреба у школах нового покоління вимагає особливої уваги до інноваційних процесів. Сьогоднішня психолого-педагогічна наука вважає, що нове у педагогіці – це не лише ідеї, підходи, методи, технології, які ще не використовувались, а й той комплекс елементів педагогічного процесу, який дає змогу ефективно вирішувати завдання розвитку і саморозвитку творчої особистості. Однією з особливостей сучасної системи освіти є співіснування двох стратегій організації навчання – традиційної та інноваційної [9, с.139-141]. Успішна реалізація цих проблем українською освітою дозволить сформувати людину з інноваційним типом мислення, інноваційним типом культури, з готовністю до інноваційного типу діяльності, що стане адекватною відповіддю на перехід цивілізації в інноваційний тип розвитку. Лише сформувавши інноваційну особистість, ми зможемо стати конкурентноспроможною нацією [11, с.48].

Як засвідчують наукові джерела, кредо інтерактивного навчання було сформульоване свого часу філософом Конфуцієм: «Те, що я чую, я забуваю. Те,  що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю. Те, що я чую, бачу, обговорюю – я починаю розуміти. Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю – я набуваю знань і навичок. Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром» [8, с.123]. Ці слова є актуальними й сьогодні, оскільки складають основу особистісно орієнтованої моделі навчально-виховного процесу початкової школи і є важливим стрижнем модернізації початкової освіти. На це націлюють сучасні освітні державні документи: Закон України “Про загальну середню освіту”, Концепція загальної середньої освіти (12–річна школа), Національна доктрина розвитку освіти.

     Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми.

Докорінна зміна освітньої мети переорієнтовує процес навчання на особистість дитини – його гуманізацію, загальнорозвивальний характер. Особистісно орієнтоване навчання передбачає організацію навчання на засадах глибокої поваги до особистості вихованця, врахування особливостей індивідуального розвитку, ставлення до нього як до свідомого суб’єкта навчально-виховного процесу [11, с.66].

Теоретичний і дидактичний аспекти нових технологій навчання вже достатньо розроблені та висвітлені в роботах О. Ривіна, В. Безпалька,                М. Кларина, І. Лернера  М. Башмакова, Л. Буркової, Т. Дуткевич, В. Лозової,     Г. Селевка, О. Пєхоти, А. Бєлкіна, С. Кашлєва, Г. Сиротенка та інших.