Розвиток політико-правової думки в Росії XIV – XVII ст. ст

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА

Кафедра теорії, історії права і держави та конституційного права

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА (РЕФЕРАТ)

з дисципліни «Історія вчень про державу і право»

на тему: «Розвиток політико-правової думки в Росії XIV – XVII ст. ст.»

Виконала студентка 2-го курсу

Групи ПБі-18-1

Пазюра О. М.

Перевірив:

к.ю.н., доцент

Осадько О. О.

Ірпінь-2019

ЗМІСТ

ВСТУП        3

1.        РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ІДЕЙ В РОСІЇ        5

2.        ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ В РОСІЇ В XVII СТ        9

3.        ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА РОСІЇ В XVII СТ        10

4.        ДЕРЖАВНА КОНЦЕПЦІЯ XVII СТ.        13

ВИСНОВОК        17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        18

1.        Безродний Є.Ф. Світова класична думка про державу і право. Навч. посібник / Є.Ф. Безродний (керівник), Г.К. Ковальчук, О.С. Масний. - К.: Юрінком Інтер, 1999. - 400 с.        18

ВСТУП

Актуальність теми полягає у тому, що Московська держава протягом XIV–XVI ст. перетворюється з невеликого, окраїнного князівства Київської Русі на велику і могутню централізовану державу із сильною монархічною владою. Вона всі частіше іменується «Росією» і «Великою Росією».

Із самого початку Московія претендувала на історичну наступність від Київської Русі. Ця політична ідея зводилась до формули: «Москва — другий Київ». Часті і наполегливі нагадування про своє походження від великих князів Київської Русі московські государі робили не лише для більшого свого авторитету, але й для обґрунтування своїх домагань на її землі, що перебували під владою польського короля. Подібні претензії висловлювали і його спадкоємці, з геополітичних інтересів яких ніколи не випадали українські землі. Легенда про Москву — другий Київ тісно пов’язувалася з іншою — «Москва — третій Рим». В умовах Московії вчення про царську владу одержало свій розвиток на початку XVI ст. у творчості ченця псковського Єлізарова монастиря Філофея, ідея якого склала згодом політичну концепцію «Москва — Третій Рим».

На думку Філофея і його послідовників, історія людства — це історія трьох всесвітніх держав, чия доля спрямовувалася волею Бога. Римська імперія впала через єресі. «Другий Рим» — Візантія була покарана Богом за зрадництво православ’я, унію з католиками 1439 р. («понеже они предаша православную греческую веру в латинство»). З падінням Константинополя під ударами турків у 1453 р. центром православного християнського світу й охоронницею православ’я стала Москва («яко вся християнська царства приидоша в конець й снидошася во єдино царство нашего государя»). Філофей робить висновок: «Два убо Рима падоша, а третий стоит, а четвертому не быти». З цього висновку випливала ідея особливої відповідальності російського царя за долю православного світу і довіреної йому Богом держави, тому що доля «Росейского царства» відтепер міцно пов’язана з долею православної віри.

Поряд з апологетичним напрямком політичної думки розвивався опозиційний напрямок, який також не завжди об’єктивно підходив до політичних явищ. Так, вже у добу становлення Російської держави (XVІ ст.) теорії і практиці самовладної, необмеженої монархії ( Йосиф Волоцький, Іван Грозний) протистояла ідеологія обмеженої, станової монархії (Андрій Курбський).

1. РОЗВИТОК ПОЛІТИЧНИХ ІДЕЙ В РОСІЇ

Російська суспільно-політична думка виникла в Київській Русі в процесі її християнізації. Основні історичні форми російської політичної думки можуть бути співвіднесені з трьома епохами російської культури XI-XX століть.