Джерела права українських земель ( середини XIV – середини XVII ст.). Загальна характеристика Першого та Другого Литовського статутів
Автор: Лена Демченко • Май 11, 2022 • Реферат • 2,824 Слов (12 Страниц) • 180 Просмотры
Реферат на тему № 13:
«Джерела права українських земель ( середини XIV – середини XVII ст.). Загальна характеристика Першого та Другого Литовського статутів»
План
- Формально-юридичні джерела права: правові звичаї, нормативно-правові акти, судово-адміністративна практика, нормативно-правові договори, унії, релігійні норми). Правова думка.
- Процес розробки, прийняття, введення в дію.
- Порядок припинення дії в Австрійській та Російській імперіях.
- Висновок.
- Список використаної літератури.
Формально-юридичні джерела права: правові звичаї, нормативно-правові акти, судово-адміністративна практика, нормативно-правові договори, унії, релігійні норми). Правова думка.
Джерела права. В умовах своєрідного політичного становища українських земель, що опинились у складі кількох сусідніх держав, в Україні утворилася досить строката система правових джерел. Її первісною базою стало розвинуте право Київської Русі. Особливу роль серед джерел права в Україні відіграла Руська Правда, що мала значний вплив на розвиток правових систем Великого князівства Литовського і Польського королівства, у складі яких перебувала більшість українських земель.
У кінцевому підсумку на українських землях правова система сформувалася на основі синтезу місцевого звичаєвого права. Державно-правовий розвиток вимагає поетапного вдосконалення правової системи із збереженням позитивних елементів і відмовою від тих, що не виправдали себе чи не відповідають вимогам часу. Тому історико-правовий досвід виступає своєрідним орієнтиром на шляху вдосконалення чинного законодавства. У зв'язку з цим існує необхідність визначити вплив Руської Правди на встановлення та розвиток статутного законодавства Великого князівства Литовського. Державно-правовий розвиток Великого князівства Литовського зумовив формування локального законодавства, тобто прийняття нормативно-правових актів, які регулювали суспільні відносини в окремих регіонах (земські привілеї, грамоти, договори, листи тощо). Проте Руська Правда мала загальнодержавний характер, про що свідчить тогочасна судова практика, тому вважалась найавторитетнішим джерелом права у Великому князівстві Литовському до прийняття Статуту 1529 р.
Вплив давньоукраїнського кримінального права на відповідні норми Литовських статутів проявлявся у численних аспектах кримінально-правової кваліфікації, мети та системи покарань тощо. Як і Руська Правда, Литовські статути передбачали грошові покарання за вбивство, які стягувались у двох напрямках: на користь родичів убитого (у Руській Правді — головництво, а в Литовських статутах — головщина) та на користь держави (у Руській Правді — віра, а в Литовських статутах — вина.
Звичаєве право в документах Великого князівства Литовського позиціонується під доволі різними термінами – “звичайний порядок”, “обикновеніє”, “старина”, “обичай давній”, “добрі нрави” тощо. Безперечно, чимало із правових звичаїв мали руське походження. Класичним прикладом рецепції україно-білоруського правового звичаю у литовське право була ст. 9 розд. XIV Статуту ВКЛ 1588 р., яка постановила організовувати копні суди в тих громадах, у яких раніше їх не було. Передусім, це стосувалося литовських земель. Водночас слід розуміти, що далеко не всі правові звичаї литовського народу були запозичені від українців і білорусів. Діяло також і автентичне литовське звичаєве право, елементи якого є маловідомими. З метою поглиблення знань про нього спробуємо проаналізувати такі литовські правові звичаї: виборність князя, право приватної власності на землю, віно, юридичну відповідальність сім’ї, кваліфіковане утоплення та процесуальне представництво.
...