Розвиток торгівлі та транспорту в Україні у XIV- 1-1 половині XVI ст
Автор: Тимур Нацвлишвили • Март 17, 2019 • Реферат • 3,876 Слов (16 Страниц) • 450 Просмотры
Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ Київський національний економічний Університет ім.В.Гетьмана
Кафедра історії та теорії господарства
Реферування з теми:
“Розвиток торгівлі та транспорту в Україні у XIV- 1-1 половині XVI ст.”
Роботу виконав:
Нацвлішвілі Тимур
Мєрабович, 8 група
Київ - 2016
Торгівля
Оцінка загальних тенденцій розвитку
У XV-XVI ст. зовнішня торгівля переважала над внутрішньою. В XVI ст. спостерігалося домінування вивозу продукції (аграрної та промислової), отриманої з українських земель, над реекспортом (вивіз з країни раніше ввезених до неї товарів, для перепродажу в інших країнах), що відзначили в літературі ХХ ст.
В Україні найголовнішою перепоною для формування єдиного національного ринку була відсутність національної державності та входження українських земель до складу іноземних держав. Щодо інших причин можна віднести: відносну одноманітність господарського комплексу, збереження частково натурального характеру обміну в межах окремих регіонів та повільний розвиток товарно-грошових відносин.
В цей же час почали виникати проблеми у зовнішній торгівлі: внаслідок ускладнення транзитної торгівлі (шляхове та складське право, численні мита, тощо), перевезення через українські землі східних товарів, та західних товарів занепадає. Східна торгівля була монополізована італійськими купцями, яких потім замінили португальці, іспанці, голландці, та ін. народи, що долучилися до великих географічних відкритів. Новими посередниками між Сходом і Заходом стали: Турецька імперія, Московське царство і частково Кримське ханство. Проте українські землі частково зберігали роль транзитного коридору на шляху руху потоку східних товарів на Захід.
Тривала торгівля по Дніпру, а також суходолом через Путивль. Переправлялись товари з Великих князівств Тверського та Московського, Новгородської республіки та Тверського князівства. Наприкінці XV ст. після ліквідації політичної самостійності Новгородської республіки та Тверського князівства, встановлюється монополія московського купецтва, яке відтісняє інших купців та починає контролювати торгівлю. Але через деякі конфлікти між князівствами Московським та Литовським, товаропотоки на цьому напрямку зменшились.
Натомість, після встановлення польської влади над Гданськом (1466) відкрилася можливість руху товарів Віслою до Балтики та Західної Європи. Цей маршрут суттєво інтенсифікувався завдяки збільшенню попиту на збіжжя в Європі. Усе це в підсумку зумовило те, що Україна у XVI ст. відходить від реекспортних товаропотоків і починає спеціалізуватися на експорті власної продукції.
За Україною остаточно закріпився статус європейської житниці й позитивного уявлення про неї. Така зміна спричинила боротьбу за українські землі. Саме в цей час Польща активізувала свою загарбницьку політику, і, за результатами Люблінської унії 1596р., було закріпачене сільське населення, яке було головним виробником сільськогосподарської продукції. Зросла і експлуатація природних ресурсів України, що навіть спричинило зміну її ландшафту, із-за масового вирубування лісів для використання в кораблебудувальній сфері та виробництві пороху, значення якого зростало. Ще слід зазначити про експлуатацію сільськогосподарських земель, що призвело до їх виснаження.
У Західній Європі з другої половини XV ст. спостерігається швидке збільшення кількості населення, що призвело збільшення експорту зерна. Про те, що саме українські землі виступали головним постачальником зернових та іншої продукції, свідчить чимало джерел. Так, Севастян Кленович писав “Навіть далека Германія наш урожай споживає… Всюди його океан возить по хвилях своїх… М’ясо із наших волів в землях далеких їдять.
Паралельно зі збільшенням попиту на зернові, у східноєвропейських державах, зокрема й у Польському королівстві, зростає продуктивність сільського господарства. Однак, вирішальна роль у зерновій торгівлі на Балтиці належала саме Гданську.
...