Розвиток господарства на території України (VIII-II ст. до н.е). Господарство ранніх слов’ян

Слайд 1. Розвиток господарства на території України (VIII-II ст. до н.е). Господарство ранніх слов’ян

Розвиток господарства на території України у даний період визначали грецькі міста колонії та в  впершу чергу скіфські плема.

2. У 8-7 ст до н.е. територію сучасної України, а саме Північне причорноморя , почали заселяти грецькі колонії.

У VIII ст. до н. е. греки вирушили на пошуки нових земель. Населення Греції  зростало, тому для всіх бракувало землі. Також через бурхливий розвиток ремесла й торгівлі були потрібні нові країни, в яких можна було продавати свою продукцію, якої ставало дедалі більше.

3. Після утворення міст у економічно-господарському житті домінували Ольвія,    Херсонес  і Пантікапей  Найвищого розквіту ці міста досягли у VI–IV ст. до н.е., перетворившись у великі політичні, промислові, торговельні й культурні центри.  Пантікапей став столицею величної боспорської держави

4 В її економіці велику роль відігравало сільське господарство. І це не дивно, адже історики  описували ці міста як родючі краї, і називали багатими на хліб. Землеробством, садівництвом і виноградництвом займалися тисячі дрібних власників. Поле орали важким дерев'яним плугом, запряженим кількома парами волів, використовували залізні мотики і серпи. Вирощували зерно, мололи його. ще  розводили коней, овець, кіз, свиней, домашню птицю. Азовське море та ріки, що в нього впадають, сприяли промисловому рибальству. Населення Боспорської держави досягло успіхів і в ремеслі. Займались найрізноманітнішими видами ремесел. А відзначились особливими розписами посудин у грецькому стилі.  Важливою була також торгівля.  Усі грецькі міста-держави Північного Причорномор’я активно торгували з місцевим населенням — спочатку зі скіфами, а згодом із сарматами. У кожному місті були викарбовані власні монети.

4. Вторгнення у Причорномор'я готів (ІІІ ст.) і особливо гунів (ІV ст.) поклало край існуванню грецьких міст-держав.

Таким чином, грецькі переселенці розгорнули процес урбанізації і не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно-грошових відносин. Різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду. Грецькі міста - колонії помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров’я, Подніпров’я.

5. Господарський розвиток у період з 8 до  2 ст. до н.е. на території України і Криму в більшій частині визначали скіфи а саме скіфи-землероби, скіфи-орачі, скіфи-кочовики та царські скіфи. (чому в більшій частині бо зверніть увагу на карту - вони займали майже всю територію сучасної України), Вони вміли не тільки обробляти залізо та виготовляти міцну зброю, а й мали значні навички у військовій справі.

6.  Скіфи вже знаходилися на останній сходинці первіснообщинного ладу, але все ж у цей час приватної власності ще не існувало. Основною суспільною одиницею була родова община. За жеребом община виділяла кожній патріархальній сім'ї ділянку землі і у відповідності до того, які це були скіфи (тобто землероби, орачі, кочовики чи царські), вони використовували цю ділянку. 

Скіфи жили в будинках-напівземлянках з глинобитною підлогою і печами, а біля будинків були господарські ями для зберігання зерна. скіфи-землероби жили осіло, вирощували пшеницю, ячмінь, просо, часник, цибулю тощо. Виготовляли полотно, хутро, віск. Основним харчем для скіфських племен були м'ясо, сир, молоко, вино і хліб. Скіфи-орачі сіяли хліб не тільки для власних потреб, але й на продаж. Саме це основна відмінність їх від скіф-землеробів. Оранка землі здійснювалося за допомогою запряженого волами плуга, врожай збирався залізними серпами, зерно змолочувалось у зернотерках.