Методика організації художніх здібностей у процесі художньо-творчої діяльності у дітей молодшого віку

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ 1. ЕСТЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ МОЛОДШОГО  ВІКУ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА        6

1.1. Психолого-педагогічні проблеми естетичного розвитку особистості        6

1.2. Характеристика художньо-творчих здібностей у дітей молодшого віку        19

1.3. Методи та форми художньо-творчих здібностей дітей молодшого  віку засобами образотворчої діяльності        23

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ХУДОЖНЬО-ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО  ВІКУ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ        31

2.1. Виявлення рівня художньо-творчих здібностей дітей молодшого  віку        31

2.2. Впровадження експериментальної методики підвищення рівня сформованості художньо-творчих здібностей дітей дошкільного віку        38

2.3. Аналіз ефективність методики підвищення рівня сформованості художньо-творчих здібностей на заняттях з мистецтва        45

ВИСНОВКИ        55

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        59

ВСТУП

Актуальність дослідження. У світлі сучасних концепцій виховання в умовах гуманізації та демократизації суспільства зростає соціальна роль творчої особистості - носія нових моральних якостей і ціннісних орієнтацій, для якого притаманні високий рівень духовності й загальної культури, здатність до саморозвитку і самоудосконалення. Соціальне оновлення, що відбувається в Україні, передбачає активізацію духовного потенціалу народу, який реалізується в естетичній культурі.

Сучасні діти молодшого  віку мають естетичний досвід, сформований в умовах впливу інформаційних ресурсів, технологій, медіа засобів сучасного суспільства. Естетичне виховання розглядається як безперервний, соціально контрольований, органічний процес «входження» дитини в соціум у процесі освоєння культурних засобів під безпосереднім керівництвом дорослого, вихователя, керівника гуртка, батьків, родини.

Варто звернути увагу, що питання естетичного розвитку та образотворчої діяльності дітей молодшого  віку розглядали такі відомі дослідники, науковці, педагоги, серед яких необхідно виділити А. Богуш, Г. Борин, О. Комаровська, К. Крутій, А. Лебедєва, Н. Луцан, Г. Сухорукова, Н. Фабрицій та інші. У педагогів склалися різні теорії і підходи до визначення поняття, а також вибору методів і засобів художньо-естетичного виховання. Одне з базових понять даної категорії міститься у праці В. Маляко «Чи можна навчитися творчості?», де автор визначає художньо - естетичне виховання як цілеспрямований процес розвитку і формування творчо активної особистості дитини, яка здатна сприймати і адекватно оцінювати прекрасне як в житті, так і в мистецтві.

Загальна проблема творчості виокремлюються проблема дитячої зображувальної творчості. Значну увагу проблеми дитячої творчості приділяли такі вчені, як Е. Фльоріна, Н. Сакуліна, Н. Ветлугіна, Т. Казакова. Однією з перших Е. Фльоріна дала визначення дитячої творчості в зображувальній діяльності. Також вона стверджувала, що дитина не пасивно копіює довкілля, а переробляє його відповідно до накопиченого досвіду і ставлення до зображуваного.

На сучасному етапі розвитку суспільства в умовах соціально - економічних трансформацій змінюються не лише структурні, але і змістовні характеристики культури і освіти, що впливають на художньо-естетичне виховання особистості в період дошкільного дитинства. У дошкільній освіті залишається невирішеним питання розробки педагогічних програм з художньо-естетичного виховання дітей молодшого  віку, незважаючи на різноманіття досліджень, присвячених даній проблемі. Недостатність розробок і використання в освітньому процесі програм для дітей молодшого  віку художньо-естетичної спрямованості впливає на якість виховання естетично розвиненої, творчо активної дитини-дошкільника. Перетворення, пов’язані з новими освітніми вимогами, змінюють педагогічні погляди на традиційний процес формування у дитини молодшого  віку естетичного, художнього та творчого ставлення до світу дитячої діяльності.