Психолого-педагогічні основи художньо- конструктивної діяльності дітей

Тема 1. Психолого-педагогічні основи художньо- конструктивної діяльності дітей

План

1. Короткий історичний нарис, розвитку художньої праці, її значення в підготовці вихователя дошкільного навчального закладу.

2. Види праці в ДНЗ.

3. Художня праця як засіб формування творчо-активної особистості дитини.

4. Формування елементарних умінь та навичок.

5. Роль художньої праці у всебічному розвитку дитини.

6. Організація занять з художньої праці в ДНЗ (Зміст, структура занять, методи організації, аналіз дитячих робіт).

1.   Проблема адаптації дитини до суспільних умов, набуття нею досвіду входження в людське співтовариство  і підготовка до життя були в центрі всієї виховної системи багатьох поколінь. Ідея трудового навчання і виховання виникла давно. У кожному суспільстві здійснювалася відповідна підготовка поколінь до участі в суспільній праці, у виробництві. З глибини століть трудове навчання й виховання набуло своєрідного змісту.

До наших днів збереглися відомості про діяльність у Х столітті товариства “ Брати чистоти “. У їхніх працях відзначається, що на фізичний, розумовий і естетичний розвиток людини благодійно впливає праця і ремісництво (один з перших документів в історії світової думки).

Певний вплив на розвиток теорії трудового виховання мали погляди соціалістів-утопістів Томаса Мора і Томазо Компанелли,  які у своїх працях змальовували таке суспільство, де всі члени будуть працювати в майстернях і на полях, будуть займатися мистецтвом і науками.

Велике значення трудовому вихованню надавав основоположник педагогіки нового часу Я.А.Коменський. Він вважав, що саме завдяки праці можна виховати творчу, свідому, з  найкращими рисами характеру людину. “Без праці нема щастя…, Неробство – жива труна, а бездіяльна людина подібна мертвому”, - говорив він. О.Духнович в свою чергу підкреслював, що людина, “…якщо не навчиться і не звикне до праці, залишиться непотрібним волоцюгою, тягарем суспільства, як трутень у середовищі бджіл”.

К.Ушинським  висловлена думка про те, що “… тіло, розум і серце людини вимагають праці…, а виховання повинно безупинно турбуватися, щоб, з одного боку, відкрити вихованцю можливість знайти собі корисну працю у світі, а з іншого – викликати у нього невтомне бажання праці”.

 Дуже співзвучні з цим є узагальнені М.Стельмаховичем ідеї народної педагогіки щодо трудового виховання дитини, адже вони “…відображають жагуче прагнення батьків до того, щоб забезпечити якомога вищий рівень трудової підготовки дітей, збудити в молоді як психологічно, так і морально постійний потяг до праці, причому такий сильний, щоб вихованець соромився власного байдикування, обурливо ставився до ледарів та нероб“. Надзвичайно цінними є представлені вченим деякі методи і прийоми трудового виховання, відображені в українській народній філософії, у якійнавіть народження дитини сприймалося як прихід нового трудівника чи трудівниці. (Баба-повитуха обрізувала пуповину хлопчика на сокирі – щоб був добрим майстром, а дівчинці на гребені – щоб була гарною рукодільницею).

Далі процес входження дитини у світ праці, освоєння нею моральних норм проходить через різні види усної народної творчості. Уже в піснях, що їх співала мати над колискою, є спрямування на працю:

А ти, коте сірий, вимети нам сіни,

А ти, білуватий, прибери нам в хаті,

А ти, коте рудьку, та витопи грубку,

А ти, коте чорний, сідай в срібний човен,

Лови рибки повен.

А ти, кошенятко, колиши дитятко.

Із перших забавлянок, що їх чує дитина (наприклад: “Сорока-ворона“, “Печу, печу хлібчик“),  звучить мотив працьовитості і ледарства, бо лише працьовиті одержують кашку. А в іншій потішці: “Кують, кують ковалі то великі , то малі“ є схвалення трудового процесу, взаємна робота дорослих і дітей, допомого дорослим, повага до старших.