Взаємостосунки дітей дошкільного віку у спільній діяльності

Тема: Взаємостосунки дітей дошкільного віку у спільній діяльності

ВСТУП

На сучасному етапі модернізації та гуманізації української системи освіти, проблема пошуку шляхів найбільш ефективного і гармонійного розвитку дитини є пріоритетною і знаходиться в центрі уваги філософії, психології та педагогіки. У цьому зв'язку все більше значення надається періоду дошкільного дитинства і підкреслюється його особлива значимість в процесі соціалізації і становлення психіки дитини. Саме в цей час, за даними Л. С. Виготського,  Л. А. Венгера,  А. В. Запорожця,  О. Н. Леонтьєва,  Ельконіна та інших, відбувається оволодіння специфічними людськими формами діяльності, які в кожному віковому періоді є значущими для психічного розвитку дитини і дозволяють їй переймати весь накопичений суспільний досвід.

Діяльність - це динамічна система взаємодії суб'єкта зі світом. У процесі цієї взаємодії відбувається виникнення психічного образу і його втілення в об'єкті, а також реалізація суб'єктом своїх відносин з навколишньою реальністю [9].

Психологічна теорія діяльності стала розвиватися в кінці 20-х - початку 30-х рр. XX ст. Головна відмінність даної теорії полягає в тому, що вона спирається на основні принципи діалектичного матеріалізму і використовується  головна теза цього філософського напряму: не свідомість визначає буття, діяльність людини, а, навпаки, буття, діяльність людини визначають її свідомість. Найбільш повно теорія діяльності викладена в працях О. Н. Леонтьєва,  О. О. Катаєва,  Е. А. Стребелева,  А. Р. Маллера.

Розробка і розвиток теорії діяльності пов'язана з іменами таких відомих вітчизняних психологів, як Л. С. Виготський. С. Л. Рубінштейн,                     О. Н. Леонтьєв, О. Р. Лурія,  П. Я. Гальперін, Т. П. Сергеєва та ін.

У вихованні позитивних взаємовідносин у дошкільнят велика роль надається  їхній спільній діяльності.

Спільна для певної групи дітей діяльність передбачає обов'язкову участь у ній кожної дитини і наявність її частки праці в спільному продукті. Іншими словами, вона включає в якості головних компонентів результат праці і зв'язок учасників у процесі праці. Способи організації спільної практичної діяльності, які задають конкретну форму такого зв'язку, можуть бути найрізноманітнішими. Наприклад, спільна діяльність групи дітей (при виготовленні аплікації за зразком) може бути організована так, що окремі частини роботи приблизно одинакової складності будуть виконуватися різними дітьми, після чого послідує їх об'єднання (дитиною або дорослим) в єдиний продукт. За такої організації діяльності виникають емоційні прояви, діти виявляють себе переважно в момент з'єднання окремих частин у ціле .