Дослідження вживання фразеологічних одиниць у творі Джуліана Барнса «Відчуття закінчення» та способи їх перекладу

Курсова робота

з курсу Лексикологія англійської мови

на тему: Дослідження вживання фразеологічних одиниць у творі Джуліана Барнса «Відчуття закінчення» та способи їх перекладу

2017

Розділ 1. Джерелознавча та теоретико-методолгічна база дослідження фразеологізмів

1.1. Поняття «фразеологізмів» в англійській мові

Вивчення англійської мови широко поширене в нашій країні. Знання мови, в тому числі й англійської, неможливе без знання її фразеології.

Фразеологія (грец. phrasis – «вираз», logos – «навчання») – розділ мовознавства, який вивчає стійкі поєднання в мові. Фразеологією називається також сукупність стійких сполучень у мові в цілому, в мові того чи іншого письменника, в мові окремого художнього твору і т.д [1, c. 48].

Як самостійна лінгвістична дисципліна фразеологія виникла порівняно недавно. Предмет і завдання, обсяг і методи вивчення її ще недостатньо чітко визначені, не отримали повного висвітлення. Менше за інші розроблені питання про основні особливості фразеологізмів порівняно з вільними словосполученнями, про класифікацію ФО та їх співвідношення з частинами мови і т. д. У мовознавців не склалося єдиної думки про те, що таке фразеологізм, а отже, немає і єдності поглядів на склад цих одиниць у мові. Так, деякі лінгвісти (у тому числі й академік В. Виноградов) не включають до розряду фразеологізмів прислів'я, приказки і крилаті вислови, вважаючи, що вони за своєю семантикою та синтаксичною структурою відрізняються від ФО. В.В. Виноградов стверджував: «Прислів'я та приказки мають структуру пропозиції і не є семантичними еквівалентами слів» [6, с. 143].

До завдань фразеології як лінгвістичної дисципліни входить всебічне вивчення фразеологічного фонду тієї чи іншої мови. Важливими аспектами дослідження цієї науки є: стійкість ФО, системність фразеології та семантична структура ФО, їх походження та основні функції. Особливо складним у фразеології є переклад ФО, що вимагає чималого досвіду у сфері дослідження цієї дисципліни.

Отже, фразеологія – надзвичайно складне явище, вивчення якого вимагає власних методів дослідження, а також використання даних інших наук – лексикології, граматики, стилістики, історії мови, історії, філософії, логіки, країнознавства, лінгвокультурології, тощо.

Думки лінгвістів з ряду проблем фразеології розходяться. Тим не менше, важливим завданням лінгвістів, які працюють в галузі фразеології, є об'єднання зусиль і знаходження точок дотику в інтересах як теорії фразеології, так і практики викладання іноземних мов.

В англійській та американській лінгвістичній літературі на сьогодні існує незначна кількість робіт, присвячених теорії фразеології, а в наявних найзначніших роботах не ставляться такі фундаментальні питання, як наукове обґрунтування критеріїв виділення фразеологізмів, співвідношення ФО і слів, системність фразеології, фразеологічна варіантність, метод вивчення фразеології та ін. Також не ставиться англійськими та американськими вченими питання про фразеологію, як про лінгвістичну дисципліну. Цим і пояснюється відсутність в англійській мові назви для даної дисципліни [1, с. 91].

Шарль Баллі (1865-1947) – швейцарський лінгвіст французького походження, ввів термін «phraseologie» в значенні «розділ стилістики, що вивчає пов'язані фрази» [3, с. 58] але цей термін не був прийнятий західноєвропейськими і американськими лінгвістам і в роботах вживався в трьох інших значеннях:

1. вибір слів, форма вираження, формулювання;
2. мова, склад, стиль;
3. вирази, словосполучення.

Ш.Баллі вважається родоначальником теорії фразеології, тому що вперше систематизував поєднання слів у своїй книзі «Французька стилістика», до якої він включив главу про фразеологію. У своїх працях він виділяв чотири типи словосполучень: