Лінгвостилістичні особливості вживання застарілих слів у художньому творі Р. Іваничука " Танго. На межі з потойбіччям"

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНІ ЗМІНИ СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ МОВИ

1.1 Лексикологія та лексичний запас мови

1.2 Проблема лексичного запасу мови

1.3 Причини історичних змін у лексиці

РОЗДІЛ 2. ЗАСТАРІЛІ СЛОВА ТА ЇХ СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ У ТЕКСТАХ РІЗНИХ СТИЛІВ

2.1 Застарілі слова та їх класифікація

2.2 Лінгвостилістичні особливості вживання застарілих слів у художньому творі Р. Іваничука " Танго. На межі з потойбіччям"

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Соціальні, політичні, технологічні зміни в сучасному суспільстві ставлять перед школою нові цілі і завдання. В умовах інформаційного різноманіття на перший план виходить необхідність не просто давати суму знань, а навчити школярів працювати з інформацією, відбирати та аналізувати її. Ці вміння можна формувати на різних предметних рівнях, зокрема, на лінгвістичному. Одним з найважливіших питань лінгвістики в школі стає усвідомлення значущості читання для особистого розвитку; формування уявлень про світ, історію і культуру, первинних етичних уявлень, понять про добро і зло, моральність [11, с. 7] Поєднати ці завдання можна, розвиваючи мову учнів у процесі читання літературних творів, що відображають життя, побут і культуру нашого народу.

Розвиток особистості неможливий без розвитку мови, без розширення словникового запасу. Потреба в особливій роботі зі збільшення словника дітей диктується наступними причинами:

1) Особливою позицією слова в мові. Будучи основною одиницею - ядром мови, воно не тільки володіє функціонально-стилістичними, і граматичними якостями, але і є носієм семантичного, етимологічного, а також культурологічного значення.

2) Чим ширше запас слів, що входять до вжитку людини, тим точніше здійснюється спілкування між учасниками комунікації, як в усному, так і в письмовому мовленні; тим успішніше адаптація людини до навколишнього середовища.

Невипадково робота з розширення лексичного запасу школяра цікавила наукових діячів ще в XIX ст. Так Ф.І. Буслаєв [3, с.24] давав рекомендації педагогам «розвивати в дитяти вроджений дар слова». І.І. Срезневський вважав необхідним збагачення учнів «словами і виразами, для цього придатними» [22, с.37], прагнув викорінити прогалини в галузі лексикології. К.Д. Ушинський вважав за необхідне «через слово ввести дитя в область духовного життя народу» [27, с.17].

Водночас дослідники наголошували на необхідності звертатися до не тільки до значень сучасних слів, а й до історії слова: "У мові виражається все життя народу... Мова - плід тисячолітнього історичного руху і безлічі переворотів. Визначити його не інакше можна, як шляхом генетичним, звідси необхідність історичного дослідження "[3, с. 51]. Про необхідність роботи над розвитком мови, розширення словникового запасу школярів, необхідність звертати увагу дітей на слова неактивні, застарілі писали такі лінгвісти і методисти, як Л.В. Щерба, В.В. Виноградов, С.І. Ожегов, Н.М. Шанський, Ю.В. Откупщиков, П.І.

Збільшення мовного запасу дітей можна вважати однією з важливих проблем на початковому етапі навчання, оскільки це відіграє важливу роль у лінгвістичній підготовці учнів. Особливого значення набуває використання культознавчого підходу в навчанні, який використовується не тільки при вивченні сучасної лексики, а й при знайомстві з застарілою лексикою, що включає слова і вирази, що мало використовуються на поточному етапі розвитку мови.

Але застарілі слова нерідко використовуються в сучасній промові - в різних художніх творах, підручниках і наукових статтях тощо. Це обумовлено тим, що ці слова є відображенням історичного та культурного життя народу. При регулярній роботі з застарілими словами у людини з'являються уявлення про різні історичні епохи, про зв'язок поколінь. Вона самостійно проводить культурно-історичні аналогії, які допомагає їй простежити за змінами, що відбуваються у світі.