Дослідження продуктів забою тварин на цистицеркоз (фіноз) та ветсаноцінка при цьому захворюванні

Дослідження продуктів забою тварин на цистицеркоз (фіноз) та ветсаноцінка при цьому захворюванні

Цистицеркози – інвазійні захворювання при яких відбувається заселення мускулатури і внутрішніх органів личинковою (міхурцевою) формою гельмінта – цестоди. Захворювання в народі називається “КРУПКА” із за маленьких блискучих цяток у вигляді крупи на розрізі м’язів, що являють собою фіни. Фіни – це личинки небезпечного для людини паразита – солітера (бичачого і свинячого ціп’яка). Статевозрілий паразит - солітер, який живе в тонкому відділі кишечнику людини.

Природа цистицеркозів різноманітна. Найбільш небезпечні для людини: Cysticercus bovis, що міститься у продуктах забою великої рогатої худоби, буйволів, зебу, яків. Статевозріла стадія Taeniarinchus saginatus (бичачий ціп'як) паразитує у тонкому кишечнику людини (солітер – до 10 м довжиною 12-14 мм шириною, має 1000 члеників). Цистіцерки бовісні є прозорі міхури круглої або овальної форми, сірувато-білого кольору, величиною від розміру шпилькової голівки до горошини. Зовні вони оточені ніжною капсулою, крізь яку просвічується сколекс (фіна довжиною 5-15 мм, шириною 3-8 мм). У C. bovis сколекс має 4 присоски (неозброєний). Голівка і шийка його загорнені всередину заповненого рідиною хвостового міхура. Розвиваються цистіцерки в міжм'язовій тканині, що необхідно враховувати при диференціації від трихінельозу.

C. bovis – у великої рогатої худоби найчастіше цистіцерки знаходять в серцевому м'язі, масетерах, м'язах язика, поперекових, ліктьових, шийних і черевних м'язах. Личинок можна знайти в м'язах потилиці, стравоходу і діафрагми. Окрім скелетної і серцевої мускулатури вони можуть локалізуватися в головному мозку, рідше в легенях, ще рідше в печінці і селезінці, нирках, підшлунковій залозі, лімфатичних вузлах. Паразит може локалізуватися і у жировій тканині.

        Cysticercus cellulose паразитує у свиней, диких кабанів, кролів, зайців, кішок, собак, верблюдів, ведмедів, людей. Людина є дефінітивним хазяїном статевозрілої цестоди Taenia solium (свинячий ціп'як), що паразитує у тонкому кишечнику. Довжина паразита 4 м. Цистіцерк - напівпрозорий міхур кулястої або еліпсоїдної форми розміром 0,5-0,8 см. Всередину міхура увігнутий сколекс. C. cellulose має 4 присоски і подвійну корону хітинових гачків 22-28 (озброєний).

        Цистицерки можуть гинути і тоді рідина мутніє, шийка і сколекс жовтіють. Цистицерки можуть також проходити стадію звапніння і здатні тривалий час залишатися життєздатними.

Місця локалізації C. cellulose – масетери, анконеуси, серце, м’язи язика, поперекові, шийні, лопаткові, головний мозок.

Цистицеркози у тварин також можуть викликати личинки стрічкових глистів, що паразитують в кишковому каналі собак і інших м'ясоїдних тварин, личинки яких не представляють небезпеки для людини і відповідно викликають цистицеркоз тонкошийний (тенуїкольний), цистіцеркоз овець, і цистіцеркоз кролів і зайців.

Цистицеркоз тонкошийний (тенуїкольний). Викликається личинковою формою стрічкового паразита Т. hydatigena, що паразитує в кишковому каналі собак, вовків і інших м'ясоїдних (дефінітивні хазяї). Статевозрілий паразит досягає 2 м і має 600-700 члеників. Хворіють вівці, кози, свині і рідко велика рогата худоба. Личинки паразита Cysticercus tenuicollis є тонкостінним міхуром, наповненим рідиною, величиною від волоського горіха до кулака дорослої людини. Через оболонку міхура ясно видно сколекс у формі крупної білої крапки. Сколекс має чотири присоски і 28-40 крюків, розміщених у 2 ряди. Личинки паразита C. tenuicollis частіше локалізуються в сальнику або брижі, плеврі, серозних покровах, де висять на довгих шийках. У печінці міхури C. tenuicollis розташовуються на поверхні органу.

Цистіцеркоз овець (овісний). Викликається личинковою формою (онкосферою) стрічкового гельмінта глисти Taenia ovis, паразитуючої в кишковому каналі собак. Цистіцерки овісні менші за свинячих, будова їх ніжніша, сколекс має чотири присоски і 24-36 гачків. Локалізуються в м'язах серця, діафрагми, в масетерах, язиці і різних м'язах туші. Рідко їх знаходять в легенях, печінці, стінці стравоходу і шлунку, а також в нирках.

Цистицеркоз кролів спричиняється Суsticercus pisiformis – личинковою цестодою Taenia pisiformis, що паразитує в кишечнику собак. Дорослий паразит 0,6-2 м складається із 250-300 члеників. В кишечнику кроля через 24 год членики, що заковтуються із травою у вигляді онкосфер мігрують через стінку кишечника в печінку і черевну порожнину і через 2 міс розвивається цистицеркоз. Цистицерк має 4 присоски і подвійний вінчик з 34-48 гачків. У кролів може бути вражена печінка, серозні покрови черевної порожнини, легені та ін. органи. М’язова тканина водяниста, іноді жовтянична з неприємним специфічним запахом.