Філософія мислення: за працею Гегеля Г.-В.-Ф. «Хто мислить абстрактно?»

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА АНГЛІЙСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ І ФІЛОСОФІЇ МОВИ

ІМЕНІ ПРОФЕСОРА О.М. МОРОХОВСЬКОГО

Самостійна робота

з філософії

на тему: “Філософія мислення: за працею Гегеля Г.-В.-Ф. «Хто мислить абстрактно?»”

Київ – 2019

У чому полягає проблема абстрактного мислення й відмінність його від конкретного?

Хто мислить абстрактно?

Як абстрактне мислення впливає на сприйняття світу людиною?

Абстрактне мислення вважається ознакою високорозвиненого інтелекту, освіченості. Натомість Гегель у своєму есе довів, що таке мислення може бути як ознакою розуму, так і неосвіченості. Попри те, що твір був написаний на початку дев’ятнадцятого століття, суспільні упередження та тенденції людини до мислення узагальненими категоріями аж ніяк не змінились, тому проблема абстрактного мислення, актуальна для часів німецького філософа, залишається такою і тепер.

У чому полягає проблема абстрактного мислення й відмінність його від конкретного? За Гегелем, суспільство ставиться до абстрактного “…як до чогось піднесеного”, уникає його “…не тому, що вважає дуже незначним, а тому, що вважає його чимось надто високим і значним”.За великим рахунком, в абстракціях як таких взагалі немає нічого поганого, адже вони слугують для вирішення певних складних питань. Наприклад, жоден математик не зміг би розв’язати рівняння з невідомою, адже будь-які подібні рівняння розв'язуються тільки за допомогою даного типу мислення, а фізики, як і математики, як і хіміки, наприклад, не змогли займатися наукою, бо більшість понять, якими вони оперують, є абстракціями. Власне, проблеми постають тоді, коли в мисленні людини абстрактного стає більше, ніж конкретного: перше є протилежністью звичайної системи мислення, що базується на причинно-наслідкових зв’язках. Абстракція - це якесь узагальнення конкретних явищ вони перебувають виключно в наших міркуваннях, позначають відразу безліч явищ, але не призводять до їх розуміння, воно вириває речі з контексту, розглядаючи їх окремо, отже є фрагментарним. Конкретне милення є складнішим типом мислення, оскільки є системним, оскільки, будуючись на причинно-наслідкових зв’язках, є послідовним. Принциповою відмінністю цих двох типів мислення є те, що в той час як абстрактне тяжіє до узагальнення, кокретне мислення розглядає всі аспекти: як внутрішні, так і зовнішні, тим самим пізнючи речі в їх суті.