Проблеми пiдготовки соцiальних працiвникiв у закладах вищоi освiти Украiни

ПРОБЛЕМИ ПІДГОТОВКИ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ У ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Асмолова А.А., магістрантка 1 року навчання, спеціальності 231 Соціальна робота Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського

Питання підготовки соціальних працівників у ЗВО в Україні активно почало розглядатись з 90-х років. Саме з цього почалась історія розвитку соціальної сфери незалежної держави. В державних навчальних закладах починають впроваджуватись спеціальності «соціальний працівник» та «соціальний педагог».

Проблема з підготовки майбутніх соціальних працівників є актуальною і до сьогодні, адже розвиток держави і соціальної сфери не стоїть на місці.

З кожним роком від фахівця соціальної сфери вимагають все більшого рівня професійних знань та умінь, а також сформованих професійних компетентностей відповідно до специфіки діяльності. Тому навчальні заклади, які виконують підготовку соціальних працівників, ставлять перед собою мету у постійному вдосконаленні та впровадженні інноваційних методів навчання для формування висококваліфікованих спеціалістів.

Проблемою професійної підготовки майбутніх соціальних працівників займалися такі вчені, як: Р. Вайнола, М. Євтух, І. Ковчина, С. Когут, С. Марченко, Н. Пихтіна, Капська А., В. Поліщук, та багато інших.

Над «професійною підготовкою» працювали багато вітчизняних та закордонних вчених.

Так, дослідниця Підлипняк І.Ю. у своїй дисертаційній роботі використала думку іншої дослідниці Т.Танько, яка розуміла під професійною підготовкою наступне - це система організаційних та педагогічних заходів, які забезпечують формування в особистості професійної спрямованості, системи знань, навичок, умінь і професійної готовності, що, у свою чергу, визначається як суб’єктивний стан особистості, яка вважає себе здатною і підготовленою до виконання певної професійної діяльності та прагне її виконати.

Також вчена Підлипняк І.Ю. у своєму дослідженні підтримала визначення «професійно-педагогічна підготовка». Саме таке трактування поняття на її думку доцільно використовувати стосовно студентів - майбутніх педагогів. Отже, Т. Танько визначає, що сутністю підготовки студентів до педагогічної діяльності є система змістовно-педагогічних та організаційно-методичних заходів, спрямованих на забезпечення готовності майбутнього педагога до педагогічної діяльності.

Вдале визначення запропонувала вітчизняна вчена О. Абдулінна. Вона визначала професійну підготовку майбутнього педагога, як процес формування та збагачення настанов, знань і вмінь, що необхідні майбутньому фахівцю для адекватного виконання специфічних завдань навчально-виховного процесу [1, 10-12].

Дослідник Н.Дружинін зазначав, що професійна підготовка має на увазі прискорене придбання умінь та навичок, необхідних для виконання певної роботи, групи робіт; професійна підготовка не супроводжується підвищенням освітнього рівня студента [2, 7].

Карпенко О.Г. вказує, що професійна підготовка соціального працівника включає в себе не лише діяльність педагога і студента, що утворюють процес навчання, але й самостійну діяльність суб’єкта, саморозвиток, засвоєння суб’єктом досвіду шляхом аналізу, осмислення і перетворення сфери діяльності, в яку він включений.

Без сумніву, професійна підготовка повинна бути зорієнтована на модель майбутнього спеціаліста, що відображає структуру його діяльності, а сам процес підготовки має показувати специфіку майбутньої професійної діяльності [3, 47-54].

Вітчизняна дослідниця Р.Вайнола у своєму дослідженні розглядає підготовку педагогів соціальної сфери в умовах вищого навчального закладу визначено як сукупність соціального, професійного та особистісно-морального розвитку майбутнього фахівця у сприятливих умовах технологічного та науково-методичного забезпечення підготовки в освітньому середовищі вищого навчального закладу [4, 17].