Соцiальна реадаптацiя жертв суспiльних катастроф як проблема соцiологiчного аналiзу

Кич П.В., Савка В.Є.

Національний університет «Львівська політехніка»

СОЦІАЛЬНА РЕАДАПТАЦІЯ ЖЕРТВ СУСПІЛЬНИХ КАТАСТРОФ ЯК      

 ПРОБЛЕМА СОЦІОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ.

Проблематика соціальної адаптації та реадаптації є однією із традиційних для суспільних наук та соціології зокрема. Зважаючи на постійні катаклізми в суспільних системах, практичну відсутність у них «періодів спокою», а отже і повторюваність їхнього негативного впливу на цілі суспільні групи, актуальність цих проблем щоразу відновлюється. При  тому, що особливо важливо враховувати у соціологічному аналізі, ця новизна проблематики зумовлюється не лише різноманітністю причин масштабних соціальних зрушень, а отже і їх суспільних наслідків, але й змінністю характеристик самих суспільств, в яких відбувається соціальна реабілітація жертв катастроф.

Які ж причини можуть провокувати масштабні соціальні зрушення в сучасному суспільстві, що мають трагічні наслідки, а отже і вимагають соціальної реабілітації та реадаптації їхніх жертв? Серед них на перші місця варта поставити військові дії та крупні техногенні катастрофи. На прикладі сучасної України можемо спостерігати обидва види таких трагедій. Загальновідомою у світі є Чорнобильська аварія. Від неї зазнали шкоди не лише жителі України, але й Білорусі та інших країн. Радіоактивного ураження зазнали більше 600 тисяч осіб і майже 170 тисяч людей були переселенні із зони забруднення лише із територій України [ 1, С.24].Їх значна частина і досі, після більше ніж тридцяти років, потребують соціальної допомоги.

     В результаті російської агресії, яка почалася у 2014 р., Україна втратила контроль над більше ніж 7 % території, а вимушеними переселенцями стали майже 2 млн. осіб [2]. Всі вони: і безпосередні учасники бойових дій, і місцеве населення, яке постраждало в результаті боїв, і біженці потребують соціальної реабілітації у різних формах та різноманітними засобами.

     Зазначимо що сучасна російсько-українська війна, хоч і є наймасштабнішою, була не першим військовим конфліктом, учасниками якого стали громадяни нашої країни після здобуття нею незалежності. Вони у різних формах та керуючись різноманітними мотивами, брали участь не лише в конфліктах на території колишнього СРСР. Українські військові були активними учасниками миротворчих операцій під егідою ООН у практично всіх «гарячих точках» світу. Цілком очевидно що і вони, учасники збройних конфліктів поза межами нашої держави, також вимагають певної допомоги у пристосуванні до мирного життя. Проте,  проблематика соціальної реабілітації учасників військових конфліктів поза межами України донині не належить до «топових», якими займаються вітчизняні соціологи.

      Теми, пов’язані із соціальною реабілітацією та реадаптацією жертв українсько-російської війни, зважаючи на їхню гостроту та масштабність, вже стають об’єктами досліджень українських вчених. Цілком зрозуміло що першими звернулися до вказаної проблематики фахівці у сферах медицини, психології, соціальної роботи тощо. Проте, роль соціологів у вивченні цих питань є надзвичайно важливою. Саме соціологи покликані діагностувати масштабність та гостроту викликів для суспільства, спричинених внаслідок бойових дій, оцінити наявний у суспільстві потенціал для його адекватного реагування на проблему. Від точності фіксації вказаних проблем істотно залежить окреслення можливих шляхів їхнього регулювання, застосування відповідних інструментів, а отже і мінімалізації втрат.