Методичні основи дослідження розвитку уяви в молодшому шкільному віці

Зміст

Вступ

Розділ І.Психологічна сутність уяви та її розвиток в молодшому шкільному віці

1.1 Поняття про уяву, її види та процеси

1.2 Молодший шкільний вік

1.3 Розвиток уяви в молодшому шкільному віці

Висновок до Розділу І

Розділ ІІ. Методичні основи дослідження розвитку уяви в молодшому шкільному віці

2.1Експерементальне дослідження особливостей розвитку уяви в молодших школярів

2.2 Методика Е. Торренса „Неповні фігури"

2.3 Методика "Три кольори"

Висновок до Розділу ІІ

Висновок

Додатоки

Література

Вступ

Уява, як психічний процес, привертає до себе увагу з боку дослідників в області психології потягом багатьох років, а саме з того часу, коли у науковому просторі народилась наука психологія – у 1879 році. Проблема уяви і ії розвитку належить до мало вивчених у психології, хоча відтоді уяву намагається дослідити не одна психологічна школа. Провідну ж роль в дослідженні цього процесу займає саме вітчізняна психологія, в якій вивчення сутності й розвитку уяви пов'язують, передусім, з роботами Л.С. Виготського [2, с.3].

Сучасна ж психологія приділяє невиправдано мало уваги вивченню цього процеса, адже доведено, що уява є невід'ємним компонентом творчої діяльності, а тому й життєдіяльності повноцінної особистості. Сьогоденні соціальні, політичні, технічні, наукові, єкологічні умови мають невід'ємний вплив на розвиток особистості, зокрема на розвиток ії психічних пізнавальних процесів, в тому числі – на уяву. Тому перед сучасною психологією постає завдання, що направлене на більш глибоке вивчення уяви і процесу їі розвитку з урахуванням сучасних новоутворень людства і умов його розвитку. Звісно, уява, як і решта пізнавальних процесів формується на протязі всього життя людини, але найбільш стрімкий розвиток цього процесу спостерігається саме в період дитинства. Вивчення механізмів і особливостей її розвитку саме в дитинстві, є важливим завданням не тільки психології, але й педагогіки, адже для формування творчої, повноцінної особистості, з самого дитинства необхідно приділяти значну частину уваги розвитку уяви.

Останніми роками на сторінках психологічної і педагогічної літератури все частіше ставиться питання про індивідуальні особливості уяви у дітей. Дану проблему вивчали та розглядали безліч відомих науковців та видатних психологів: Л.С. Виготський, Н.Н. Палагіна, Е.І. Ігнатьєв, С.Л. Рубінштейн, Д.Б. Ельконін, Н.В. Никифорова, О.М. Дьяченко та інші.

Актуальність: уява дітей представляє собою величезний потенціал для реалізації резервів комплексного підходу в навчанні і вихованні. Проблема розвитку дитячої уяви актуальна тим, що цей психічний процес є невід'ємним компонентом будь-якої форми творчої діяльності дитини, її поведінки в цілому. Тому це і послугувало нам стимулом для обрання даної теми науково-теоретичного дослідження.

Дану проблему вивчали та розглядали безліч відомих науковців та видатних психологів, ступінь її розробки високий. Як показали дослідження Л.С. Виготського, В.У. Давидова, Е.І. Ігнатєва, С.Л. Рубінштейна, Д.Б. Ельконіна, В.А. Крутецького, Т. Рібо, К.Г. Паустовського та інших, - уява виступає не тільки передумовою ефективного засвоєння дітьми нових знань, але і є умовою творчого перетворення знань, що є у дітей, сприяє саморозвитку особистості, тобто в значній мірі визначає ефективність навчально-виховної діяльності.

Об’єктом дослідження є уява і її психічні властивості в психології.

Предметом дослідження