Емоційний інтелект

Купцова Аліса. 1 курс «Музикознавство»

Емоційний інтелект

Емоційний інтелект (або емоційна розумність, соціальний інтелект) – це група ментальних здібностей людини, що виражається в усвідомленні та саморегуляції власних емоцій і розумінні емоцій людей довкола. Емоційних інтелект має стресозахисний та адаптивний фактори, тож вважається, що люди з високим емоційним інтелектом завдяки цим факторам легше досягають своїх цілей та їм простіше взаємодіяти з оточуючими. Для нас ця тема є доволі актуальною, бо це про регуляцію емоцій у виконавській практиці, викладацькій діяльності (регуляція та розуміння емоцій вчителем та учнем) та й у звичайному житті.

На думку Марії Шпак, як вона зазначає в своїй роботі «Емоційний інтелект в контексті сучасних психологічних досліджень», емоційний інтелект – це інтегративна особистісна властивість, яка зумовлюється динамічною єдністю афекту та інтелекту через взаємодію емоційних, когнітивних і мотиваційних особливостей і спрямована на розуміння власних емоцій та емоційних переживань інших, забезпечує управління емоційним станом, підпорядкування емоцій розуму, сприяє самопізнанню і самореалізації через збагачення емоційного і соціального досвіду.

На відміну від звичного всім розуміння IQ (інтелектуального коефіцієнта), EI є здатністю правильно тлумачити обстановку і чинити на неї вплив, інтуїтивно вловлювати те, чого хочуть і чого потребують інші люди, знати їх сильні і слабкі сторони, не піддаватися стресу і бути привабливим [Стивен Дж. Стейн, Говард И. Бук Преимущества EQ. Эмоциональный интеллект и ваши успехи. — Баланс Бизнес Букс, 2007 г. — 384 с.:ил.].

Емоційний інтелект став предметом психологічного дослідження порівняно недавно завдяки працям зарубіжних дослідників Г. Гарднера, Д. Гоулмана, Д. Карузо, Дж. Майєра, П. Саловея та ін. Вчені наголошують на необхідності і доцільності розвитку емоційного інтелекту, який визнано фактором забезпечення успішного особистісного та професійного зростання особистості. Це вимагає глибокого наукового осмислення нового психологічного феномена – емоційного інтелекту, який розглядається вченими в руслі психології особистості.

Активно досліджувати емоційний інтелект почали в другій половині ХХ століття, однак науковці описували це явище і раніше. У 1870 році Чарльз Дарвін у своїй праці «Вираження емоцій у людей і тварин» писав про роль зовнішніх проявів емоцій для виживання і адаптації. Зигмунд Фройд в роботі «Невдоволення культурою. Про психоаналіз. Психоаналітичні етюди. Психологія мас та аналіз людського «Я»  вважав, що перші закони та приписи етики, такі як, наприклад, «Закони Хаммурапі» (XVIII століття до н. Е., Вавилон), що складався з 272 статей, або едикт імператора Ашока, можна розцінювати, як перші спроби приборкати і цивілізувати прояви емоцій.

 Аналіз наукових джерел свідчить про те, що проблема емоційного інтелекту почала привертати увагу дослідників в 90-х роках ХХ століття завдяки працям американських психологів Дж. Майєра і П. Саловея, які вперше вжили термін "емоційний інтелект" та розпочали дослідницьку діяльність щодо його вивчення. Емоційний інтелект, на думку цих учених, є сукупністю когнітивних здібностей до ідентифікації, розуміння та управління емоціями.

 Вони об'єднали в цьому понятті групу ментальних здібностей , які допомагають усвідомити і зрозуміти власні емоції і емоції оточуючих. Початковий варіант цієї моделі був запропонований в 1990 році. Вони визначили ЕІ як «здатність відстежувати власні і чужі почуття і емоції, розрізняти їх і використовувати цю інформацію для направлення мислення і дій» (Salovey, Mayer, 1990, p. 189).

ЕІ трактувався як складний конструкт, що складається з здібностей трьох типів:  1) ідентифікація і вираз емоцій;   2) регуляція емоцій;  3) використання емоційної інформації в мисленні і діяльності.

Кожен тип здібностей складається з ряду компонентів. Здатність до ідентифікації і вираженню емоцій ділиться на два компоненти, один з яких спрямований на свої, а інший - на чужі емоції.

У перший компонент включаються вербальний і невербальний субкомпоненти, а в другій - субкомпоненти невербального сприйняття та емпатії.