Агресія та аутоагресія в юнацькому віці

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….2

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА АГРЕСІЇ В НАУКОВО-ПСИХОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ…………………………………………………………………...4

1.1. Агресія як предмет психологічного аналізу………………………......4

1.2. Причини та вияви агресивної поведінки у юнацькому віці………...10

1.3. Особливості агресивної поведінки юнаків, її детермінанти………..20

РОЗДІЛ ІІ. ВИВЧЕННЯ ЕМПІРИЧНИХ АСПЕКТІВ ПРОБЛЕМИ АГРЕСІЇ У ДІАПАЗОНІ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ………………...…………..25

2.1. Зміст і організація дослідження............................................................25

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів……………………………………

ВИСНОВКИ……………………………..…………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...

ДОДАТКИ

ВСТУП

Неможливо сьогодні уявити собі ні одну газету, ні одну радіо — чи телепрограму новин, де не було б жодного повідомлення про який-небудь акт агресії чи насильства. Чому люди діють агресивно та які заходи необхідно почати для того, щоб запобігти чи взяти під контроль подібну деструктивну поведінку? Ці питання займали кращі розуми людства протягом багатьох століть і розглядалися з різних позицій — з погляду філософії, поезії та релігії. Однак тільки в XX віці дана проблема стало предметом систематичного наукового дослідження, тому не дивно, що не на всі питання, що виникають у зв’язку з проблемою агресії, є відповіді.

Теми нашого дослідження підтверджує те, що багато відомих вчених таких як Е.Фромм («Види агресій та прояви»), Олуейз («Зміни та стійкість агресії впродовж життя»), Р.Берон та Д.Річардсон («Загальні поняття про агресію»), А.Басс, А.Дарка («Види агресій та її дослідження») , Дж. Каган («Мотиви агресії») Л. Берковіц («Причини, наслідки та контроль агресії»), за кордоном, Фурманов І.А(«Діагностика, профілактика та корекція агресії»), Рум’янцева Т.Г. («Поняття та контроль агресії»), Лютова Д.Г. та Моніна Г.Б. («Агресивність у дітей») в СНГ та інші займались вивченням даного явища та приділяли велику увагу. Агресивна поведінка викликає відповідну реакцію оточуючих, а це, у свою чергу, веде до посилення агресивності, тобто виникає ситуація порочного кола.

Зважаючи на актуальність проблеми нами, було обрано наступну тему дослідження: «Аналіз проблеми агресивної поведінки у юнаків».

Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні проблеми агресивної поведінки і виявленні ефективних профілактичних порад щодо її уникнення та здійснення їх на практиці.

Об’єктом дослідження — агресія як психологічна проблема.

Предмет дослідження — причини виникнення агресивної поведінки в юнацькому віці.

Завдання дослідження:

1.Розкрити поняття про агресію її види та похідні

2.З’язувати причини та вияви агресивної поведінки у юнаків

3. Провести емпіричне дослідження на виявлення рівню агресивності у діапазоні юнацького віку..

Структура курсової роботи складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (33 найменування) та додатків.

РОЗДІЛ І. ПРОБЛЕМА АГРЕСІЇ В НАУКОВО—ПСИХОЛОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ

1.1 Агресія як предмет психологічного аналізу

Поняття «агресія» походить від латинського «нападати». Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове. До початку XIX століття агресивним вважалася будь-яка активна поведінка, як доброзичлива, так і ворожа. Пізніше, значення цього слова змінилося, стало більш вузьким. Під агресією стали розуміти ворожу поведінку по відношенню до оточуючих [1,c.6].

Здебільшого агресія — це психічний стан, що за часовою локалізацією може детермінувати появу агресивності як стійкої особистісної властивості. Агресивність як властивість особистості виражається у готовності до агресивної поведінки, що спрямована на завдання шкоди іншій людині, на її приниження, примушення до будь-яких дій із можливим знищенням об’єкта агресії. Вона виявляється у ворожості й активному прагненні до наступальних або насильницьких дій та існує у формі як відносно стійкої риси особистості, так і як ситуативної, що виникає як вид психологічного захисту. Ситуативна агресивність виступає як засіб досягнення значущої мети, як засіб психологічної розрядки чи задоволення потреби в самоствердженні. Цей вид агресивності пов’язаний з ситуативними змінними: невірним тлумаченням намірів оточуючих, неможливістю отримання чи відсутністю зворотного зв’язку. Така агресивність розвивається внаслідок маніпуляцій та обумовлюється соціальними обставинами й обставинами оточення юнака, стресами, фрустраціями, психотравмами. Високий рівень агресивності розвиває конфліктність, створює конфліктні ситуації в процесі комунікативної взаємодії, виражається в дезадаптації особистості та її нездатності до кооперації. Агресивність як одна із найбільш виражених і відносно стійких характерологічних і поведінкових рис супроводжує певні види акцентуацій характеру[2,c.17].