Вплив дисгармонiйноi сiмi на виникнення деструкривноi поведенки в юнацькому вiцi

ВПЛИВ ДИСГАРМОНІЙНОЇ СІМЇ НА ВИНИКНЕННЯ ДЕСТРУКРИВНОЇ ПОВЕДЕНКИ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ.

Постановка проблеми та її актуальність. Однією з найактуальніших соціальних та психологічних проблем сучасності стало поширенням агресії та насильства у суспільстві серед молоді. Характеризуючи юнацький період  в контексті розвитку особистості, не можна не відмітити одну з його істотних рис – наявність широкого спектру психологічних проблем, як внутрішньо особистісних, так і міжособистісних, які супроводжують життя особистості та відображають її суперечливі стосунки з самою собою та оточуючим світом [10].

Навчання, виховання юнацтва – одна із сторін суспільного життя, в якій так само відбуваються різноманітні конфлікти, причиною яких частіше є внутрішні суперечності молодих людей, детерміновані зокрема проблемами самовизначення. Самовизначення завжди залишається однією з головних проблем, що виникають перед особистістю в процесі самоактуалізації. В умовах зміни цінностей та норм, зразків і стереотипів, що є основою життєвого вибору сучасних молодих людей, проблема конфліктності юнаків стає ще більш актуальною [9].

Мета  статі – виявлення передумов виникнення деструктивної поведінки у осіб юнацького віку.

Виклад  основного  матеріалу. На етапі юності виникає нова соціальна ситуація розвитку, центром якої є перехід до самостійного життя (початок професійного становлення, реалізації життєвих планів) [11].

Несприятливі особливості взаємодії особистості зі своїм найближчим оточенням негативно впливають на розвиток особистості; недоліки сімейного виховання ускладнюють здійснення ефективного  подолання кризи юнацького віку та сприяють негативному формуванню особистості [7]. Особливості розвитку емоційної сфери також залежать від соціальних факторів і умов виховання, причому індивідуально-типологічні відмінності часто суттєвіші за вікові [12].

Роль сім’ї у становленні особистості дитини, на думку Е. Еріксона, має особливе значення на первинному етапі соціалізації дитини [7]. Саме в сім’ї формуються життєві та моральні цінності, ставлення до себе й до інших, успішність, або неблагополуччя у дорослому житті Однак могутньою виховною силою для дітей вона стає тільки тоді, коли батько і мати бачать високу мету свого життя, живуть в ім’я високих цілей, що звеличують їх в очах дитини [8].

Як ми бачимо, найголовнішим фактором ризику передумов формуванням деструктивної поведінки слід назвати дисгармонічну сім'ю. Тобто дисгармонія родини – це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги у такій родині має тенденцію до наростання, приводячи до невротичних реакцій її членів, виникнення почуття постійного занепокоєння у дітей [8, с. 45].

Найбільш істотні причини, які впливають на формування і прояв відхилень у поведінці дитини, є:

- несприятливе сімейне виховання (неприйняття дитини, гіпертрофоване, тривожно-ментальне, егоцентричне ставлення до дитини);

- відсутність прихильності до дітей, сварки, конфлікти, скандали в сім'ї, розпад сім'ї, неправильний тип виховання в сім'ї [5].

- зловживання алкоголем або іншими наркотиками (приховане або явне) когось із членів сім'ї;

- фізичне насильство над чоловіком чи жінкою, або над дітьми;

- неналежну сексуальну поведінку по відношенню до дитини;

- ігнорування емоційного стану дітей;- надмірно жорсткі вимоги до релігійного виховання, розпорядком дня, роботі, сліпа захопленість сексом, телебаченням, роботою по будинку, спортом, політикою тощо [1, с.52].

Тобто, до сім'ї групи ризику відносяться так звані функціонально неспроможні сім'ї, які в силу різних несприятливих соціально-економічних, соціально-демографічних, психолого-педагогічних та інших факторів не можуть створити належні умови для виховання дітей [2]. Батьки у цьому життєвому середовищі мають знано менше, ніж потребують ресурсів і соціальної підтримки для оптимального виховання і розвитку дітей. Отже, вони, з більшою ймовірністю будуть застосовуватимуть суперечливі, суворі дисциплінарні стратегії, не забезпечуючи адекватний контроль над своїми дітьми і тим самим,  надаючи їм великі можливості для життя із проявами девіантної  поведінки [7, с.39].