Урок як духовне спілкування вчителя з учнями в досвіді В. Сухомлинського

ЗМІСТ

ВСТУП        3

РОЗДІЛ 1. ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГ        4

1.1. Життєвий та творчий шлях В.Сухомлинського        4

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНА СПАДЩИНА ВАСИЛЯ СУХОМЛИНСЬКОГО – ПЕРШОДЖЕРЕЛО ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ        8

2.1. Духовний вплив вчителя на формування особистості учнів        8

2.2. Новаторські ідеї В.Сухомлинського в сфері духовного спілкування вчителя з учнями        10

ВИСНОВКИ        14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ        15

ВСТУП

Актуальність теми. Якщо ви запитаєте в учнів, яких уроків вони чекають, на які йдуть охоче, то у відповідь почуєте: тих, на яких цікаво, на яких вони разом із учителем відкривають щось нове, відчувають себе шукачами, дістають насолоду від досягнутого. Ці відповіді можуть бути для вчителя своєрідним орієнтиром під час розробки і побудови уроку. Спробуймо перекласти щирі і безпосередні учнівські висновки на професійну мову діяльності вчителя. Яким критеріям має відповідати сучасний урок?

Урок повинен цікавити учня, бути орієнтованим на забезпечення його природних пізнавальних потреб, з одного боку, і стимулювати нові пізнавальні інтереси, поглиблювати їх – з іншого. Учень на уроці має реалізувати власний творчий потенціал – знання, здібності, вміння, відчувати себе в ситуації успіху, вірити у свою спроможність розв'язувати пізнавальні завдання. Для дітей важливо відчувати на уроці зацікавленість учителя у спільній з ними діяльності.

У всіх підручниках з дидактики подається визначення уроку як форми організації навчання учнів. Воно залишається актуальним і нині. Проте гуманізація суспільного життя і, зокрема, життя сучасної школи потребує певного коригування і в сприйманні уроку. Досвід педагогів-майстрів засвідчує, що урок дедалі частіше сприймається ними як можливість духовного спілкування з учнями. Як відомо, вперше у вітчизняній педагогіці на цьому наголосив В. Сухомлинський. Шкільні уроки, за його визначенням, мають бути уроками «духовної спільності, взаємної довіри, доброзичливості».[8]

Вивчення досвіду роботи Сухомлинського свідчать про те, що його уроки були справді своєрідною формою духовного спілкування з дітьми, а не просто академічним часом, що відведений для викладу нового матеріалу та оцінки знань.

Мета роботи – розкрити особливості духовного спілкування на уроках вчителя і учнів у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського.

РОЗДІЛ 1. ВАСИЛЬ СУХОМЛИНСЬКИЙ – ВИДАТНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ ПЕДАГОГ

1. Життєвий та творчий шлях В.Сухомлинського

У записних книжках В. Сухомлинського, які він вів усе своє життя, 3700 сторінок, кожна з яких присвячена одній людині – його учневі: «Три тисячі сімсот людських доль... Кожна дитина була світом – цілком особливим, унікальним» [5, c. 137].

Василь Олександрович Сухомлинський народився 28 вересня 1918 року в с. Василівці Онуфріївського району Кіровоградської області в селянській родині. Там пройшло його дитинство і юність. Батько В. Сухомлинського був селянин-орач, тесляр. Діти його, четверо молодих Сухомлинських – три брати і сестра – стали вчителями, викладали рідну українську мову і літературу. Василь вступив у Кременчуцький педагогічний інститут на факультет мови і літератури в 1933 р. Через два роки почав працювати вчителем у школі й одночасно навчався заочно в полтавському педагогічному інституті за спеціальністю «українська мова та література».

«Мені випало щастя два роки вчитися в Полтавському педагогічному інституті… Кажу – випало щастя, бо нас, двадцятирічних юнаків та дівчат, оточувала в інституті атмосфера творчої мислі, допитливості, жадоби знань. Я з гордістю називаю Полтавський педагогічний інститут своєю альма- матер…» [1].

Війна внесла свої корективи у розмірений ритм життя: у липні 1941 року Василя Олександровича було призвано до війська... У роки Великої Вітчизняної війни В. Сухомлинський – політичний керівник роти. Був важко поранений – уламок снаряду залишився в нього у грудях назавжди. У зв'язку з важким пораненням його демобілізували.