Філософія як галузь знання та форма духовного освоєння світу

Київ – 2019

РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА ФІЛОСОФІЇ, ЇЇ МІСЦЕ В КУЛЬТУРІ ТА ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ

Тема 1. Філософія як галузь знання та форма духовного освоєння світу

План:

1. «Філософія»: етимологія терміну.
2. Предмет й специфіка філософського знання.
3. Основні функції філософії.
4. Структура філософського знання.
5. Філософія як форма світогляду.
6. Філософія та наука.
7. Місце філософії в культурі та освітньому процесі.

Література:

1. Всемиpная энциклопедия: Философия; гл. науч. pед. и сост. А.А. Гpицанов. Москва, 2001. 1311 с.
2. Новая философская энциклопедия: в 4-х т. / Ин-т В. С. Степин. Москва: Мысль, 2000. Т. 1. 2000. 722 с. Т. 2. 2001. 636 с. Т. 3. 2001. 694 с. Т. 4. 2001. 606 с.
3. Петрушенко В.Л. Тлумачний словник основних філософських термінів; Національний ун-т "Львівська політехніка". Львів: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2009. 264 с.
4. Філософія: історія, суспільство, освіта: підручник / Л. В. Губерський, В. Г. Кремень, В. В. Ільїн; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ: Київський університет, 2011. 575 с.

1.        «Філософія»: етимологія терміну

Перш ніж почати вивчати якусь галузь чи науку, або ж опановувати певне ремесло, потрібно збагнути їхнє істинне при/значення, яке пов’язане з етимологією (від грец. ἔτυμον «правда», «істина» й грец. – λόγος – «слово, наука»), тобто з історією того слова, яким позначається ця галузь чи ремесло. Чому саме такий термін використовується відносно певного явища? Як він виник? З відповідей на ці та дотичні до них питання почнемо розгляд нашої теми.

Питання про походження слова «філософія» є ключовим для розуміння витоків й суті самого феномену. Цей термін має давньогрецьке походження, і якщо дослівно перекладати його з оригіналу «φιλοσοφία», то можна помітити, що вказаний оригінал є результатом поєднання двох слів – «φιλο» (любов) та «σοφία» (мудрість). Спробуємо глибше розібратися у зазначеному союзі слів та пов’язаному з ним змістовному наповненні.

У праці «Про життя, вчення та висловлювання славетних філософів» відомий давньогрецький історик філософії Діоген Лаертський (кінець II – поч. III ст. н. е.) посилається на незбережені роботи Гераклида Понтійського, в яких той зазначає, що першим, хто назвав філософію філософією, а себе філософом (φιλόσοφος), був Піфагор (570 – 497 до н. е.). Також тут дається роз’яснення принципової відмінності філософа від мудреця у Піфагора: «мудрецем, за його словами, може бути тільки бог, а не людина. Бо передчасно було б філософію називати “мудрістю”, а того, хто вправляється в ній – “мудрецем”, мовляв він викарбував свій дух до межі; а філософ [“любомудр”] – це просто той, хто відчуває потяг до мудрості». Крім Діогена Лаертського цю думку передають й інші античні та середньовічні автори (Цицерон, Діодор, Климент Олександрійський, Ямвліх, Августин). На підставі вище окресленого помітно, що відмінність філософа від мудреця існує у рамках розходжень між безкорисливим споглядачем й теоретиком та практиком, мотивом вчинків якого постає багатство або слава.

У той час, як у багатьох античних авторів слово φιλόσοφος розглядається як протилежність слову σοφός, у всіх інших випадках непроблематичним є смислове зближення інших слів з коренем «φιλο-». Приміром, у Гомера (φιλόξεινος, φιλοκέρτομος, φιλοπαίγμον та ін.), Гесіода (φιλοπαίγμονες) чи Піндара (φιλόμολπος). У всіх цих випадках φιλεῖν означає не прагнення до недосяжного, а інтимний зв'язок з існуючим, з повсякденною дійсністю. На цій підставі можна припустити, що за таким же принципом мало б одного разу утворитися й слово φιλόσοφος, φιλοσοφία. Відомий німецький антикознавець В. Буркарт наводить приклад побідного значення з епізоду «Історії» Геродота, в якому лідійський цар Крез говорить грецькому мудрецю й політику Солону, що захоплюється його мудрістю (σοφία), також тим, що той відвідав багато країн, керуючись любов'ю до мудрості (φιλοσοφέων). Тут значення слів σοφία і φιλοσοφέων збігаються. Схоже ототожнення значень «σοφία» й «φιλοσοφία» має місце у Фукідіда, який від імені Перикла у відомій промові про афінян вказує на важливість мудрості без зніженості (φιλοσοφοῦμεν ἄνευ μαλακίας).