«Золоте правило моральності» як спосіб подолання духовного нігілізму

 «Золоте правило моральності» як спосіб подолання духовного нігілізму.

Анотація. У статті досліджується сутність і специфіка «золотого правила моральності», його роль у духовному становленні людини, аналізуються особливості його розвитку крізь призму історії етики.

Ключові слова. мораль, людина, ідеал, таліон, свідомість, релігія.

 «Золоте правило моральності» - загальне етичне правило, яке можна сформулювати як «Стався до людей так, як хочеш, щоб ставились до тебе». Відоме і негативне формулювання цього правила «не робіть іншим того, чого не хочете собі». «Золоте правило моральності”, декларуючи установку на ставлення до інших, як до самого себе, по суті справи, являє собою принцип загальної рівності і претендує на те, щоб служити одним з виражень морального ідеалу, що задає ціль і спрямованість людським діям.  «Чому ж люди, які колись сформулювали «золоте правило», прагнули дотримуватися його? Це можна пояснити тим, що їхнє реальне буття характеризувалося нерівністю, а правила, за якими вони жили, були зовсім «не золоті». В зв’язку з цим люди прагнули позбутися того, що робило їхнє життя жорстоким та аморальним. На відміну від таліону, який регламентував стосунки між родами, «золоте правило» регулює стосунки самостійних індивідів» [4, с. 135].     

        Стародавність походження цього правила, його постійна присутність в вигляді морального регулятора відносин між людьми, начебто повинні були б вказувати на його безумовну істинність і цінність для збереження людського співжиття. Але, з іншого боку, не слід на цій підставі ставитись до нього догматично. Воно теж має свої «підводні камені», які далеко не завжди виразні й очевидні. Зокрема, викликає певний подив та обставина, що на практиці це правило, незважаючи на його багату традицію й удаваний універсалізм, виконується досить рідко. Дійсність показує, що багато хто прагне, скоріше, до максимальної вигоди при мінімальних зусиллях, аніж до дотримання паритету в розподілі вигод і невигод.

Золоте правило моральності розглядається в двох значеннях, які розкривають його зміст.

1. Історична та нормативно нерозвинена форма, що реалізується в правилі таліону. У таліоні відображається ближність роду і віддаленість міжродових зв’язків. Почали руйнуватися родоплемінні відносини. Що призвело до чіткого розподілу на «своїх» і «чужих».
2. У християнстві заповідає любити Бога та ближнього. Людина виконує волю Неба тільки тоді, коли хоче уникнути зла і таким чином старатися робити добро всім людям. Отже, суть Закону божого полягає в тому, що люди повинні служити Богу виконуючи його заповіді, творячи добро всім ближнім. «Золоте правило» як основа моральної свідомості і моральної поведінки постійно приваблювало увагу усіх філософів.

Т.Гоббс розглядав його як основу природних законів, що визначає все життя людей. Це правило приміряється на кожного, та допомагає обмежити егоїстичні та індивідуальні претензії, що становлять основу єднання всіх людей в державі. Дж. Локк не розглядав «золоте правило» вродженим в людині, а навпаки, в його основі лежить природна рівність людей, яка розглядається у формі «золотого правила». «Золоте правило моральності» знайшло своє значення В «Моральному (етичному) законі» Мануїла Канта. Він дає йому таке пояснення: завжди стався до людей в своїй особі і в особі іншого, як до мети, а не як до засобу.

Г. Йонасом сформульовано категоричний імператив для сучасної доби: “Чини так, щоб наслідки твоєї діяльності узгоджувалися з продовженням автентичного людського життя на Землі” [2, с.234].

Виконання принципових установок, що випливають із «золотого правила», потребує досить високого рівня морального розвитку. Багато хто навіть не здогадується про існування цього правила, притримуючись замість нього, скоріше, «закону джунглів»: їж ти або з'їдять тебе. Інші приймають його і намагаються виконувати в житті, але діють, мабуть, здебільшого на почуттєвому рівні. Вони змушені це робити радше тому, що відчувають: за агресію, спрямовану на «іншого», негайно наступить розплата. Можливо, той, хто піддався нападу, буде рятуватися втечею або займе позицію повної покірності, але завжди потрібно бути готовим до спалаху абсолютно не прогнозованої за своїми наслідками агресії у відповідь, за яку дорого може заплатити той, хто напав першим. Саме це, а не якісь абстрактні принципи, більш напевно будуть утримувати від нападів.