Розвиток фонематичного сприйняття у дітей з ЗНМ

                                           Доповідь

до семінару - практикуму для логопедів

на тему

«Розвиток фонематичного сприйняття

                    у дітей   з  ЗНМ».

Дошкільний вік - найсприятливіший для виявлення та усунення вад мовленнєвого розвитку, які в подальшому спричиняють певні проблеми. Тому слід якомога раніше розвивати у дітей увагу до власного мовлення, вміння орієнтуватись у рідній мові, слухати й чути її.

Фонематичне сприйняття - це здатність сприймати звукову сторону мовлення, фонем; уміння розрізняти звуки мовлення та їх послідовність у словах. У його основі - фонематичний слух, що дозволяє виділяти і розрізняти звуки мовлення щодо звукових еталонів - фонем.

У розвитку фонематичного сприйняття можна виділити три етапи:

1. Розвиток немовленнєвого слуху.
2. Розвиток мовленнєвого слуху.
3. Розвиток навичок елементарного звукового аналізу. Розрізнення звуків мовлення, тобто фонематичного слуху, є основою для розуміння того, що ми говоримо. При несформованості моленнєвого звукорозрізнення дитина сприймає (запам'ятовує, повторює, пише) не те, що йому сказали, а те, що вона почула (іноді точно, а підчас дуже приблизно). «Ліс» перетворюється в «лист» або «лиса». Особливо яскраво недостатність фонематичного слуху проявляється у школі у навчанні письму та читанню.

Тому не випадково роботі по розвитку фонематичного слуху спеціалісти приділяють багато часу, але не завжди вона протікає легко та успішно. Дуже часто батьки виконуючи старано всі завдання , не отримують потрібного результату. Це можна пояснити недостатньою увагою до опрацювання минулого етапу- розвитку мовленнєвого слуху. Мовленням займається відносно пізня структура нервової системи. Немовний слух - сприйняття шуму води, вітру, звуків музики - по своєму походженню найбільш давній. Формуючись, складні психічні процеси залежать від більш елементарних функцій, які лежать в їх основі і, які складають «базу» для їх розвитку.

Дитина може навчитися говорити та мислити, коли починає сприймати та впізнавати природні, побутові та музичні шуми, голоси тварин, птахів та людей.

При цьому розрізнення немовних звуків повинно обов'язково супроводжуватися розвитком почуття ритму. Щоб образ предмету, який звучить був більш повним,і дитина могла здогадатися про нього по ситуації, предмет повинно розглядати, якщо можливо, торкатися, брати в руки. Крім того, корисно виконувати вправи з закритими очима, аналізувати шуми тільки на слух, без опори на зір. Таку роботу слід починати з найбільш елементарних видів розрізнення: «тихо - голосно», «швидко - повільно», вибираючи контрасні по ритмічній та емоційній структурі музичні фрагменти.

Для формування немовного звукорозрізнення в логопедії та нейропсихології розроблені та успішно використовуються спеціальні вправи. Дуже важливо віднестися до них серйозно, приділити їм стільки часу та уваги, скільки потрібно, при цьому не забувати, що заняття повинні бути цікавими для дитини. Гра, яка пронується, не потребує пунктуального виконання, скоріше це тема для вільної ігрової імпровізації.

Коробочки, які шумлять

Необхідно взяти два комплекти невеликих коробочок, наповнити їх всіляким матеріалом, які, якщо коробочку потрясти,починають видавати різні звуки. В коробочки можна насипати пісок, крупу, горох, покласти кнопки, скрепки, паперові кульки, ґудзики тощо. Взявши коробочку з свого набору, ви трясете її, дитина, закриває очі, уважно прислухається, що звучить.Потім дитина бере серед них свої коробочки та шукає, яка звучить аналогічно. Гра продовжується до тих пір, поки не будуть знайдені всі пари. У цієї гри багато варіантів: дорослий грясе одну за одною декілька коробочок, дитина запам'ятовує та повторює задану послідовність різних звучань.. Але не треба забувати мінятися ролями і обов'зково іноді спеціально помиляйтесь.