Процес використання словниково-логічних вправ на заняттях з навчання грамоти

ЗМІСТ

ВСТУП

В умовах розвитку української державності й демократизації суспільства, відродження інтелектуального та духовного потенціалу громадян України, розширення сфер функціонування української мови як державної особливої актуальності набуває проблема розвитку зв’язного мовлення, зокрема таких його ознак як точність, логічність, інтонаційна виразність тощо. На наш погляд, її необхідно починати ще з початкової ланки загальноосвітньої школи, оскільки лінгвістичні знання й мовленнєві вміння, що набуті в молодшому шкільному віці, є підґрунтям комунікативної досконалості мовлення.

Проблема формування логічного мовлення школярів не є новою. Вона досліджувалася класиками наукової думки й сучасними науковцями в різних аспектах: психологічному (Л.С.Виготський, Г.М.Леушина, О.Р.Лурія, Т.О.Піроженко, С.Л. Рубінштейн,); психолінгвістичному (І.О.Зимня, О.О.Леонтьєв, О.М.Шахнарович); лінгвістичному (Н.Д.Бабич, Б.М.Головін, М.П.Кочерган, Т.О.Ладиженська, М.Я.Плющ, В.М.Русанівський); педагогічному (Л.В.Ворошніна, В.Г.Захарченко, А.А.Зрожевська, Е.П.Короткова, О.С.Ушакова); лінгводидактичному (А.М.Богуш, О.М.Біляєв, М.С.Вашуленко, Н.В.Гавриш та інші).

Особливої уваги проблема формування логічного мовлення набуває в початковій ланці середньої загальноосвітньої школи, оскільки мовленнєве спілкування є одним із перших видів діяльності, яким дитина оволодіває в онтогенезі; воно є універсальною умовою розвитку особистості в період молодшого шкільного віку.

Водночас означена проблема на сьогодні є недостатньо дослідженою. Не визначені, на жаль, зміст та форми роботи, що давали б можливість системно формувати й розвивати компоненти логічного мовлення, зокрема в період навчання грамоти молодших школярів. Насамперед це стосується наступності в опануванні логічного мислення й логічного мовлення, оскільки логічне мовлення формується на основі навичок логічного мислення (вправного їх застосування), спрямованого як на нагромадження знань (логіки пізнання), так і на передачу цих знань співрозмовникові. Тому процес формування логічного усного мовлення вимагає пошуку шляхів оптимізації мовного виховання учнів початкових класів.

Процес мовленнєвої діяльності має три рівні: мисленнєвий (йому властиві автоматизм та імпровізація), лексико-граматичний і фонологічний, адже в діяльності свідомості людини відбувається творення, розподіл, обмін, споживання знань.

Логічність як ознака культури мовлення формується на рівні мислення — мова – мовлення, залежить від міри володіння прийомами мисленнєвої діяльності, знання законів логіки і ґрунтується на знаннях об’єктивно-реальної дійсності, тобто перебуває в тісному зв'язку з точністю.