Педагогічні умови розвитку креативності у студентів

Педагогічні умови розвитку креативності у студентів

Метою сучасного викладача є не тільки передача знань студентам, а й розвиток у них навичок, самостійного мислення, творчого підходу та формування індивідуального стилю викладання в результаті отриманих знань та досвіду. Студенти повинні володіти певними вміннями та навичками, які відповідають стандартам викладання обраної ними спеціальності.

На думку П.Торренса, креативність включає в себе підвищену чутливість до визначення цих проблем, до дефіциту або протиріч знань, дій щодо визначення цих проблем, до пошуку їх рішень на основі висунення гіпотез, до перевірки і зміни гіпотез, до формулювання результату рішення [2].

Багато досліджень креативності «особистісного» напряму, а серед них слід виділити Баррона, вивчають роль мотивації в творчому процесі, а також вплив різноманітних чинників соціального середовища на розвиток креативності. Баррон виділяє основні параметри соціального мікросередовища, що сприяють формуванню креативності: низька обґрунтованість поведінки, високий ступінь невизначеності, наявність зразка креативної поведінки, створення умов для наслідування творчої поведінки, предметно-інформаційне збагачення, соціальне підкріплення творчої поведінки.

Інший напрямок, автором якого є Маслоу, здатність до творчості, розглядає як установку на самореалізацію особистості. Головну роль в детермінації творчої поведінки відіграють мотивація, цінності, особистісні риси. Творчий процес пов'язаний з самоактуалізацією, повною та вільною реалізацією своїх здібностей та життєвих можливостей. За Маслоу свобода, спонтанність, самоприйняття і інші риси дозволяють особистості якомога краще реалізувати свій потенціал [8].

Богоявленська визначає креативність як глибинну особистісну властивість, яка виражається в оригінальній постановці проблеми, наповненоїособистісним змістом. Вивчення творчості як продуктивного і спонтанного явища здійснювалося за допомогою методу, названого автором «Креативне поле» [4].

Психологом Ю.А. Самаріним були відзначені такі протиріччя, притаманні студентському віку:

• Соціально-психологічний. Це протиріччя між розквітом інтелектуальних і фізичних сил студента і жорстоким лімітом часу, економічних можливостей для задоволення зростаючих потреб.

• Між прагненням до самостійності у відборі знань і досить жорсткими формами і методами підготовки фахівця певного профілю. Це протиріччя дидактичного характеру, воно може вести до незадоволеності студентів і викладачів результатами навчального процесу.

• Величезна кількість інформації, що надходить через різні канали, розширює знання студентів і разом з тим велика кількість цієї інформації за відсутності достатнього часу, а часом і бажання на її уявну переробку може вести до відомої поверхневості в знаннях і вимагає спеціальної роботи викладачів щодо поглиблення, як знань, так і умінь та інтересів студентів в цілому [10, с. 494–502. ].

До основних стратагем формування досвіду навчання, досвіду креативної діяльності можна віднести наступні:

• Створення в вузі навчального середовища, що сприяє максимальному розкриттю особистості студента;
• Активну цілеспрямовану роботу (а не участь) студента в реалізації програми, спрямованої на розуміння творчості, креативності;
• Поглинання навчальною діяльністю;
• Формування досвіду самоосвітньої діяльності.

Для формування досвіду креативної діяльності повинна здійснюватися цілеспрямована робота: проектування, планування, спеціальний відбір креативних елементів, що з'являються в творчому процесі. Це, звичайно ідеальний варіант створення досвіду креативної діяльності. На практиці креативність зводиться до наслідування творчості, часто, минаючи творчий процес, людина може створювати креативні продукти і розвивати креативні якості.