Лiнгводидактичнi засади використання новели Тютюнника у процесi мовлення Украiнськоi мови як iноземноi

РОЗДІЛ ІІ.

ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ НОВЕЛИ ТЮТЮННИКА У ПРОЦЕСІ МОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЯК ІНОЗЕМНОЇ

2.1. Типологія вправ для навчання

Навчання іноземних студентів в курсі «Української мови як іноземної» розпочинається з оволодіння технологією читання, яка формує комунікативну навичку для успішності подальшого вивчення мови. Крім того, це сформує іншомовні компетенції, такі як: соціокультурна і краєзнавча свідомість та забезпечить зацікавленість іноземною мовою на заняттях.

Коли іноземні студенти під час навчального процесу вивчають фонетику, лексику, граматичні конструкції й оволодівають технікою читання, то для них відкривається можливість автоматизувати такі дій як: розрізнення букв, їхнє озвучення, упізнаваність та членування слів і вимова інтонацій. Саме уміння читати, є фундаментальним для іншомовних людей у курсі вивчення «Української мови як іноземної», адже це прямо впливатиме на процес навчання та його результативність в отриманні бажаних знань. Тому для формування відповідних знань та умінь у вивченні української мови як іноземної існують певні класифікації й типології вправ та завдань для навчання.

Очевидно, що вже давно існують посібники та підручники для вивчення української мови як іноземної, де автори пропонують – розвиток навичок читання, лексичних і граматичних навичок та умінь. Характер вправ у таких програмах відповідний: є завдання на синонімію, антонімію, сполучуваність слів, використання правильної граматичної форми слова, творення слів, конструювання речень, трансформацію прямої мови в непряму тощо. Треба визнати, що в підручнику все ж бракує комунікативно спрямованих завдань, і це мусить врахувати викладач, розробивши за спеціально обраними текстами для аналізу додаткові вправи для розвитку мовленнєвих умінь. Основними вимогами до художнього тексту для вивчення іноземної мови є: розповідний характер, сюжетність, невеликий обсяг і, звичайно, актуальність (текст має бути цікавим для молодої аудиторії). Призначення художнього тексту – розвиток навичок аудіювання, читання, усного і письмового мовлення, лексичних і граматичних навичок [19].

У вивчені іноземної мови з використанням художніх текстів використовують таку типологію вправ для навчання: передтекстові, притекстові та післятекстові.

Передтекстові вправи активізують мовленнєвий досвід учнів, який потрібен для подальшої роботи з текстовими матеріалами за якими викладач буде пояснювати нову тему для вивчення. Сюди входять також розмовні вправи на виявлення та фіксацію активного та рецептивного словникового запасу студента. Крім того, до цієї групи належать різноманітні комбінації вправ для розвитку техніки читання. Основною метою передтекстових вправ є – активізація знань, умінь та навичок української мови як іноземної у студентів. Такі вправи необхідні для уникнення труднощів розуміння змісту тексту і готують студента до читання. В них використовують інформацію про особистість автора, час, коли був написаний твір, історичну епоху відображену в творі – все це супроводжується питаннями для активізації необхідних вмінь.

Притекстові вправи виступають як основні під час вивчення нового навчального матеріалу і виконуються в контексті подання інформації від викладача, який формуючи завдання зосереджується на якості та результативності їх виконання. Зазвичай в цій категорії вправ небагато (одна або дві), тому що їх метою є фіксація нових знань із сукупності інформації, яка вивчається. Крім того, вправи формулюються таким чином, щоб при перевірці результатів, викладач переконався у розумінні та сприйнятті інформації іноземними студентами [19].

Також притекстові вправи ознайомлюють студентів зі зразками українських художніх текстів різних жанрів; розвивають навички читання, коментування, аудіювання, усного (монологічного та діалогічного) і письмового мовлення; формують вміння спостерігати за лексичними, граматичними та структурними особливостями текстів художнього стилю. На заняттях такі вправи розширюють активний і пасивний лексичний запас іншомовних студентів. Відповідно до програми курсу «Українська мова як іноземна», студенти мають знати стилістичні особливості аналізованого художнього тексту; тип і структуру художніх текстів різних жанрів, їхні основні логіко-композиційні елементи; основи літературознавчого аналізу; головні літературознавчі терміни. Студенти мають уміти будувати усне й письмове монологічне висловлювання (стислий та докладний переказ) на основі розглянутого художнього твору; сприймати текст з паперу й на слух та виділяти його основні логіко-композиційні елементи; складати діалог за персонажами художнього твору; аналізувати конкретний художній твір.