Класична літературна мова

Історично склалось, що різні регіони воювали між собою. Через постійну ворожнечу, виникли і різні діалекти. Ці ж діалекти розподілялись ще й на різні наріччя.

Класична літературна мова -веньян, виникла у першій половині першого тисячоліття до нашої ери, основою виникнення послужили якраз китайські діалекти. Але оскільки система письма була єдиною, то це дозволяло різним діалектам розвиватися і надалі у складах незалежних держав та територій. Виникнення веньяну стало дуже актуальним, коли маленькі держави були об.єднані імператором цинь шихуаном.

Вень ян -  писемна мова відірвана від розмовної норми  та зрозуміла лише читачеві, тобто не сприймається на слух.

Основний діалект китайської мови – гуаньхуа, впродовж певного часи він впливав на всі інші. Зараз же, вплив гуаньхуа помітний у тому, як  різняться літературний та розмовний стилі читання ієрогліфів.

. Байхуа це проста літературна мова, що спирається на форми усного спілкування. Виникла приблизно у 12 столітті і набула широкого вжитку по всьому китаю.

у 20 столітті, веньян потерпівши низку змін, почав сильно відрізнятись від літературної мови усного спілкування байхуа. І веньян став складно зрозумілим для більшості населення, адже веньян базувався на стародавньо китайській мові, а байхуа виникло на основі північних діалектів. На підставі народних рухів 1919, веньян замінили на байхуа.

Зараз, офіційною китайською мовою являється путунхуа, що також і  мова сучасної китайської суспільно політичної, наукової та художньої літератури. Базується ця мова на граматичному устрої північних діалектів, та на мовленєвій нормі пекіну.

каждый гражданин Китая с детства знает диалект своей родной местности и общепринятый путунхуа （普通话– pǔtōnghuà）.

У сучасній китайській мові виділяють дві основні групи діалектів :

Північна : пекінський діалект, та Гуаньхуа.

Південна : діалект у (шанхайський)

Діалект Сян (хунаньський)