Жульєна Сореля «Червоне і чорне»

Варіант 2

   Отже, почнемо із Жульєна Сореля- головного героя роману Стендаля «Червоне і чорне».

   Я вважаю, Жульєну притаманні риси романтичного героя: прагнення незалежності, яскрава індивідуальність, бажання якимсь чином змінити свою долю. Але життя ставить його перед вибором: жити відповідно до законів батьків чи «пробити собі дорогу до вищої влади», але приректи свою душу на загибель. І він, зрештою, робить свій вибір.

   Жульєн народився і жив у провінційному місті Вер’єр. Для Жульєна пробити свій шлях означало, перш за все, вирватися із м. Вер’єр, бо він не любив це місто, ненавидів людей, які не зупинялися ні перед якими злочинами заради «влади та грошей».

   Зрештою, герой покидає це «гниле» місто Вер’єр в надії на те, що в Безансонській семінарії побачить, «відчує на собі» інше життя, побачить та зустріне інших людей. Але, як це часто буває, і там на нього очікувало розчарування, оскільки духовні кола Безансона були, на превеликий жаль Жульєна, багато в чому «далекі» від суто релігійних інтересів, проблем і стилю життя.

   Не прийняв героя і Париж (у творі- робота та життя в родині маркіза де Ла Моля). Мені здається, що Париж не прийняв Сореля, насамперед, тому що Жульєн- дійсно сильна і яскрава особистість, з гостро розвиненим почуттям гідності, власним, «твердим» «Я», власною точкою зору, якими він не поступиться ні перед ким. Не поступиться ними навіть заради кар’єри.

   Тому, можна підсумувати, Жульєн Сорель- людина, яку можна зламати фізично, а не морально, що ми і бачимо в кінці роману.

    У в’язниці, чекаючи на страту (постріл у пані де Реналь), Жульєн розуміє, що його спроба зруйнувати соціальні та моральні межі між аристократами та «плебеями» не здійснилася.

   Жульєн гине, але отримує собі власну моральну перемогу, не поступившись своїми переконаннями (промова в суді).

   Одна з найважливіших проблем творчості Оноре де Бальзака- доля молодої людини в суспільстві, перш за все, з образом Ежена де Растіньяка (роман «Батько Горіо»). Цей персонаж зустрічається в багатьох романах «Людської комедії». В романі «Батько Горіо» Е. де Растіньяк починає свій самостійний життєвий шлях.

   На початку твору Ежен де Растіньяк молодий, енергійний, порядний, честолюбивий студент, який прагне завоювати багатства й становище в суспільстві, але за допомогою праці, енергії й таланту. (Саме цим він чимось схожий на Ж. Сореля). Однак, для того, щоб «піти і втриматися» на цьому шляху, необхідно мати величезні духовні й моральні сили. (Які мав в собі герой Ж. Сорель).

   Ежен де Растіньяк же- звичайна людина, честолюбна й «жадібна» до життєвих благ.

   Він, приїхавши до Парижу (місто, яке вплинуло на долю обох героїв) з провінційного містечка на Півдні Франції, Ежен зупиняється в пансіоні мадам Воке, де він живе на мізерні гроші.