"Червоний терор" на території України в період становлення радянської влади

План

Вступ………………………………………………………………………….........3

Розділ 1. Джерельна база дослідження…………………………………...………4

Розділ 2. «Червоний терор» Поняття та зміст………………..…………………..7

Розділ 3. Червоний терор як інструмент встановлення радянської влади в Україні……………………………………………………….………..………….10Розділ 4. Надзвичайні комісії як основний механізм функціонування політики «червоного терору»…………………………………….……….……………….13

Висновки……………………………………………………………………..…..16

Список використаних джерел……………………………………………….…..18

Вступ

Обґрунтування вибору теми роботи. 

Тема «червоного терору» в Україні, в період встановлення радянської влади, була обрана з огляду на декілька факторів. По-перше, в українській історіографії велика кількість досліджень присвячена терору 1930-х років. Але, на жаль, небагато уваги приділено «червоному терору» 1918-1921 рр. Саме цей період є досить важливим для розуміння соціально-політичного життя України в складі Радянського союзу.

По-друге, дослідження терору 1918-1921 рр. є важливим, національним питанням, адже таке дослідження дасть відповідь на запитання про те, як Україна ввійшла до складу Радянського союзу та якими методами, способами радянська влада закріпилася в Україні.

 Події «червоного терору» 1918-1921 рр. дають змогу зрозуміти яким чином відбулося приєднання України до Радянського союзу, чи було таке приєднання закономірним явищем і якою ціною відбулася ця подія. Тобто, це питання є важливим для характеристики України, як держави, та українців, як нації, того часу.

Мета реферату:

        Виражається в тому, щоб сформувати чітке уявлення, пояснити основні завдання, закономірності, методи та способи «червоного терору» в Україні періоду встановлення радянської влади.

Завдання реферату:

• З’ясувати поняття, зміст та завдання «червоного терору». Порівняти його офіційне та фактичне призначення;
• визначити його значення в процесі встановлення радянської влади на території України;
•  охарактеризувати та проаналізувати роботу надзвичайних комісій.

Розділ 1. Джерельна база дослідження

Для дослідження питання червоного терору в Україні потрібне опрацювання великого обсягу інформації з різних джерел, котра змогла б повністю розкрити це питання та цей період в історії України.

Вважаю, що доречно було б розглянути роботу німецького історика Йорґа Баберовскі «Червоний терор. Історія сталінізму». По-перше, Йорґ присвятив своє життя і всю свою науково-історичну діяльність дослідженню періоду сталінізму, і питань, що стосуються червоного терору, а по-друге,  Баберовскі  народився в німецькій родині, що виключає можливість того, що під час своїх історико-правових досліджень він міг бути необ’єктивним, тобто виключається фактор як впливу прорадянської пропаганди, так і різко негативних настроїв тих, хто відчув на собі або своїх родичах червоний терор. Робота берлінського історика розповідає про сталінізм як організовану систему терору проти населення, систему, що полягала в насильстві і репресіях. Йорґ Баберовскі знаходить той самий політико-ідеологічний «скелет» сталінського насильства та пропонує нові тлумачення сталінізму. Дослідження є змістовним, ґрунтовним та документально аргументованим, за допомогою вивчення тисяч архівних документів, поглядом на найстрашніший період історії Радянського Союзу.

Варто також звернути увагу на монографію Івана Григоровича Біласа «Репресивно-каральна система в Україні (1917–1953): суспільно-політичний та історико-правовий аналіз». Адже ця праця була однією з перших спроб висвітлення справжньої історії того періоду і тих правових методів та засобів, які використовувала радянська влада. Дана монографія складається з аналізу і представлення архівних документів, котрі раніше були під «жорстким грифом таємності».

Важливою і унікальною є книга, яка зберіглась з 1921 року. Вона написана Мартином Івановичем Лацисом – «Чрезвычайные комисии по борьбе с контрреволюцией». Саме в цій праці ми можемо побачити відношення до червоного терору вищого керівництва НК. Мартин Іванович, колишній голова ВУНК, видав цю книгу задля того, аби скласти «правильне» уявлення про Надзвичайні комісії та їх діяльність. Автор виправдовує створення Надзвичайних комісій тим, що вони вкрай необхідні і це вимушеній крок, адже їхнім завданням було протидіяти контрреволюційним змовам та білому терору, який він описував як набагато жорсткіший та наймасовіший. Лацис схвалював та наголошував на необхідності розстрілів та ув’язнень з метою попередження контрреволюційних диверсій.