Роман Стендаля "Червоне і чорне"

Вступ

Сучасний типаж роману склався ще в XVIII столітті. Діячі Просвітництва звернули свою увагу на відображенні людської долі на фоні подій історії того часу. Проте, незважаючи на це, ніхто так і не зміг в повній мірі розкрити вю глибину переплетінь між дійсністю та героями романів. З цим завдання зміг впоратися реалістичний роман XIX століття. Так, до прикладу, в романі Ф. Стендаля "Червоне і чорне" досить наочно написано про життя суспільства, його соціальний характер і т. д., проте назва не допомагає нам зрозуміти всю утність французького суспільства того часу.

Коли Марі-Анрі Бейл (Стендаль) писав свій роман, в період між 1825 і 1835 роками в моді були дивні назви творів. Дехто говорив, що ця традиція («звичка або манія») походить від Вальтера Скотта, «давав кожній главі дивну назву, щоб викликати зацікавленість». Читачі повинні бути заінтригованими такими назвами, як «Примадонна і підручний м'ясника» (1831) Бюра де Гюржи, «Коричневі розповіді перекинутої голови» (1832), збірник, в якому взяв участь Бальзак, «Плик і Плок» і «Кукарача» Ежена Сю. «„Кукарача“- назва, придумане для успіху книги», - писав сучасний критик. Стендаль також вважав, що однією з умов успіху книги є «приваблива назва».

Актуальність даної теми виражається у тому, що намагаючись зрозуміти назву роману "Червоне і чорне", читач мимоволі вчитується в кожен рядок, намагаючись знайти відповідь, що і справді зацікавлює і змушує переміститися в той час і як би побачити своїми очима все, що відбувалося тоді.

В даній курсовій роботі буде розглянуто особливості французького роману XIX століття, роман Марі-Анрі Бейля (Стендаля) "Червоне і чорне", біографію письменника і своєрідність назви роману "Червоне і чорне".

Предмет дослідження - роман Стендаля "Червоне і чорне".

Завдання: знайомство з біографією автора, з’ясувати значення назви роману.

Глава I.

Французький реалістичний роман XIX століття.

XIX століття ознаменувалось початком періоду становлення капіталістичних відносин і різким розвитоком промисловості, що не змогло не відобразитись на французькій культурі того часу.

Французький реалістичний роман починає свій розвиток з творчістю Бальзака і Стендаля. Їх праці стали фундаментальними тезами естетики реалізму, хоча письменники не вважали себе реалістами. Реалізм повність зміг розкритися в жанрі соціального роману, основними ознаками якого є:

• прагнення зберегти свої спостереження за  життям суспільства в художніх образах;
• високий пафос;
• і напевно, головне – великий обсяг проблематики.

Для творців-реалістів історичний роман не був чуждий, проте тематика їх творів - сьогодення суспільства. Показовими в цьому плані були підзаголовки до романів Ф. Стендаля "Червоне і чорне", "Хроніка XIX століття", Р. Флобера "Пані Боварі", "Провінційні звичаї", що характеризують як твори соціального характеру. Демократизація героя - характерна ознака реалістичного роману.

Водночас розвивався і соціально-побутовий роман. Творці-реалісти відходили від властивої романтикам однолінійності у відображені герою, та розкривали всю суперечливість людської особистості. Хоча іноді персонажам привласнювали домінуючі риси або характеристики, які по суті своїй вступали в конфлікт з дійсністю і розвивали сюжет твору.

Французький реалістичний роман характеризується наступники особливостями:

• широка панорама дійсності: від провінції до столиці;
• особливе місце і значення ролі автора в романі;
• розкриття характерних рис представників різних соціальних верств;
• глибокий психологічний аналіз;
• створення типових образів, складних і суперечливих характерів;
• розкриття складного взаємозв'язку між характером людини і умовами, що склалися історично на той час.

Якщо розібрати особливості реалізму більш детально, то:

1) Замість того, щоб копатися в душі індивідуаліста, поміщаючи його в надприродні ситуації, реаліст досліджує світ навколо себе самого. Йому цікаві всі: від бідняка, що чистить взуття, до міністра. Він з любов'ю описує оточуючих, не гидуючи самими натуралістичними подробицями побуту. Звичайна людина у звичайному житті — ось герой їхніх романів і повістей.

2) Автор не ділить світ на реальний і ідеальний. Є лише один світ. І його треба вивчати досконало, щоб розібратися в його законах. Суспільство схоже на живий організм. Якщо дізнатися його закони, можна буде навчитися лікувати його суперечності.