Сутнiсть соцiально-економiчного розвитку персоналу пiдприємств

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
(Україна)

СУТНІСТЬ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ПІДПРИЄМСТВ

У наш час у всі галузі життєдіяльності суспільства впроваджуються засоби інформатизації, інформаційно-технологічна сфера економіки швидко розвивається, що потребує створення робітників нового рівня. Ринок висуває значні вимоги до сучасних працівників, а саме: вміння відповідати за свої дії, товариськість, інтелектуальність, уміння шукати, оцінювати та застосовувати необхідні джерела, вміти виконувати роботу творчо та самостійно, збільшувати цікавість до роботи тощо. Науково-технічний прогрес призвів до залежності між результатами господарювання підприємства та рівнем освіченості його персоналу. І зараз рівень розвитку підприємства та його конкурентоспроможність на ринку безпосередньо залежить від освітнього рівня працюючих.  

Розвиток персоналу підприємства – це процес підвищення інтелектуальних, творчих, культурних здібностей та збільшення освіченості працівника, вдосконалюючи його здібності – розумові та фізичні, професійні якості, таланти тощо, який ставить за мету створення людини як особистості та значущості підприємства. Чотири складові формують структуру розвитку персоналу: розвиток матеріального достатку; розвиток охорони здоров’я; інтелектуальний та культурний розвиток персоналу.

Управління розвитком персоналу підприємства – це комплекс управлінських заходів підприємства, які поспіль скеровані на те, щоб надати працівниками потрібної обізнаності, навичок і мотивації, враховуючи їх особисті здібності, для аргументованого втілення стратегічного розвитку підприємства [1].  

Якісний розвиток суспільства повинен досягатися у взаємозв’язку та взаємодії економічних та соціальних факторів. Позитивний досвід їх поєднання демонструють країни, які реалізують модель соціального ринкового господарства, головна ідея якого – узгодження принципу ринкової свободи з підтриманням соціальної гармонії.

Людський капітал, соціальна організація суспільства – це ті соціальні складові, які впливають на економіку. Для визначення рівня соціальної організації використовується якісна оцінка роботи соціальних інститутів, характер соціальної динаміки, мотивації та захоплень.

Економічні та інноваційні процеси в суспільстві тісно пов'язані з рівнем розвитку робочого капіталу, та результати цих процесів обумовлюють зміни в соціальній сфері країни. Високоосвічені, творчо реалізовані працівники є джерелом виникнення нових розробок, винаходів, інших об’єктів інтелектуальної власності. Це, в свою чергу, визначає зміни в інноваційному процесі суспільства, результат якого позначається на формуванні високотехнологічної структури національного виробництва, є важливим джерелом доходів населення, забезпечує зростання обсягів ВВП та експортного потенціалу, скорочення виробничих витрат, що забезпечує не лише прогрес сфер економіки, а й якісне перетворення всього суспільства.