Зачіски стилю рококо

Зачіски стилю рококо

Після бароко настав час стилю рококо. У першій половині XVIII ст. тривало вдосконалення придворних поглядів на моду. Законодавцями у моді, як і раніше, залишалися Париж і королівський двір. Однак естетичний ідеал змінився. Порівняно з перевантаженістю та помпезністю зачісок бароко з'явилися деяка легкість, витонченість, граціозність рококо, але залишилася характерна для бароко театральність. Жінки й чоловіки нагадували ляльок, що не мають вікової межі. Надзвичайно модними стали напудрені перуки. Стиль рококо відображав смаки аристократів. Модним, зокрема, було все, пов'язане з морською стихією. Це не випадково, бо термін «рококо» (rососо) походить від слова «раковина» (rocaille). Завиті у візерунки пасма, хвилі, буклі порівнювали з обрисами мушлі, морськими хвилями; навіть використання пудри для зачісок нагадувало морську піну. З'явилися неймовірно складні зачіски, які виконували «куафери» — висококваліфіковані майстри.

За часів Марії-Антуанетти в Парижі було засновано Академію перукарського мистецтва. Тоді у моді переважала висока зачіска на каркасі (до 70-80 см заввишки), яку називали «куафюра». Таку зачіску прикрашали мереживом, пір'ям, перлами, стрічками й іншими аксесуарами. Своє мистецтво в оформленні зачісок виявляли справжні художники-перукарі (Легре, Леонар, Антуан, Даже та ін.) У Парижі куафер короля Людовика XV метр Легре створив Академію перукарського мистецтва, яка готувала спеціалістів-куаферів.

[pic 1]

Зачіска «мала пудрена»

Характеризуючи зачіски стилю рококо, слід зазначити, що на ранньому етапі його розвитку ще можна було іноді побачити зачіски типу «фонтанж». Вони дещо змінилися, стали зручнішими («фонтанж-комод»). їх, як і раніше, прикрашали наколками з мережива.

На зміну «фонтанжам» з'явилися зовсім нові форми — компактні, з великою кількістю завитків, що нагадували мушлі в морських хвилях. Найчастіше волосся на потилиці зачісували гладенько догори в напрямку маківки. Зачіску посипали пудрою. Мабуть, саме тому її називали «мала пудрена» (рис. 3.11).

Як і в попередні часи, свою назву зачіска часто отримувала на честь жінки, яка її вигадала й перша почала носити. Так, фаворитка короля графиня Коссель до зачіски «мала пудрена» додала два локони, що спускалися з потилиці на плечі й груди, і зачіску стали називати «мадам Коссель». Зачіска мала великий успіх і була відома у багатьох варіантах. Марія Лещинська додала до неї перо та брошку, і зачіску вже почали називати «мадам Лещинська», або «полонез».

Пізніше, в 30-ті роки XVIII ст., з'явився новий силует зачіски. Великі, Овальні, гладенькі, створені зі збитого волосся форми зачісували догори.

[pic 2]

Зачіска з великими, овальними, гладенькими

формами зі збитого волосся.

Ці зачіски горизонтально прикрашали стрічками або буклями. В деяких випадках на потилиці додатково кріпили постижі, квіти, випускали з потилиці на груди одне або два пасма. Великі форми зачісок створювали також за рахунок завивки волосся — «тапі». Крім квітів і постижів, подібні зачіски доповнювали стрічками, пір'ям, брошками, посипали пудрою. З метою збереження конструкції складних об'ємних зачісок використовували спеціальні помади для волосся, яєчний білок, тваринний жир.

У деяких жіночих зачісках стилю рококо волосся укладали у вигляді джгутів та кіс або у вигляді вінка, діадеми. Назви зачісок у цей час найрізноманітніші — від імен жінок до назв типу «сумна», «таємниця», «меланхолія» та ІІІ.

Наприкінці 70-х років стала популярною одна з багатьох зачісок Марії-Антуанетти. За силуетом вона нагадувала перевернуту трапецію, виконували її на каркасі, з боків додатково кріпили постижі у вигляді буклів. З потилиці наперед спускали два довгих локони. Зверху зачіску прикрашали пір'ям, намистом із перлів, брошкою, мереживом. Зачіска мала величезний успіх, тому з'явилося дуже багато її варіантів. Вони були різні за розмірами — від помірних до дуже великих (рис. 3.13. а, 6).