Кредитування як механізм формування позикового капіталу

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
[pic 1]

Економічний факультет

Доповідь з дисципліни

«Ресурсне забезпечення підприємництва»

по темі:

«Кредитування як механізм формування позикового капіталу»

Підготувала студентка 3 курсу,

ОП: «Підприємництво та біржова діяльність»,

 Щуренко Олександра

Київ-2023

Тема 6: Управління фінансовими ресурсами підприємства.

Тема реферату: « Кредитування як механізм формування позикового капіталу».

Діяльність підприємств потребує періодичне використання джерел залучення фінансових ресурсів. Відомо, що процес реалізації та виробництва продукції вимагає грошових витрат. Відтік грошових коштів та їх надходження не збігаються в часі з моментом продажу та витратами на виробництво. Тобто, надходження грошових коштів може затримуватись через дебіторську заборгованість, або відстрочку реалізації. Тому, підприємство потребує залучення коштів для покриття нових витрат. Використання залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал і забезпечити ефективніше використання власного капіталу, а отже, підвищити ринкову вартість капіталу.

Позиковий капітал – це капітал, який надається підприємству від кредиторів в тимчасове користування на умовах повернення та платності у вигляді кредитів в банках, коштів інших підприємств у вигляді векселів, облігацій. Тобто, це сума коштів, яка формується за рахунок банківських кредитів та інших тимчасово залучених коштів. Позиковий капітал підприємства складається з довгострокових і поточних зобов’язань, забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів. На рисунку 1 зображено склад зобов’язань підприємства.[pic 2]

Рис. 1 Склад зобов’язань підприємства

Існують два способи залучення позичкового капіталу: зовнішні та внутрішні. Ця класифікація зображена на рисунку 2.

[pic 3]

Рис. 2 Способи залучення позичкового капіталу

        Далі, будемо розглядати один з зовнішніх способів залучення позичкового капіталу – кредитування. Кредит – це позичка в грошовій, або товарній формі, яка надається кредитором (банком, або юридичною чи фізичною особою) позичальникові (іншій особі, підприємству) на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру та забезпечення. Тобто, це форма руху позичкового капіталу. Об’єктом кредиту є грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати , надані послуги щодо яких укладається кредитний договір. Суб’єктами кредиту є  кредитор (юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника) та позичальник. Кредитні відносини – це відносини між кредитором та позичальником стосовно мобілізацій тимчасово вільних коштів та використанні їх на умовах повернення та платності. Необхідні дві умови для появи кредитних відносин: учасники цих відносин (кредитор та позичальник) мають бути юридично самостійними суб’єктами, які гарантують виконання зобов’язань; інтереси суб’єктів кредитної угоди мають збігатись.

Розрізняють кредитний механізм та кредитну політику. Кредитний механізм – сукупність принципів, методів, правил, організаційних форм, які регулюються чинним законодавством та забезпечують необхідні умови для реалізації кредитних відносин. Кредитна політика – система заходів держави, які спрямовані на досягнення певних економічних цілей.

Кредити, які можуть отримати підприємства класифікують за певними ознаками:

• За формами і видами:

• Банківський кредит – це економічні відносини між кредитором та позичальником з приводу надання коштів банком підприємству на умовах строковості, платності, повернення, матеріального забезпечення, цільової спрямованості. (надається та погашається у грошовій формі)
• Комерційний кредит - короткостроковий кредит, що його надає продавець (виробник) покупцеві у формі відтермінування оплати за продані товари, виконані роботи чи надані послуги.(надається у товарній формі, погашається переважно в грошовій формі)
• Лізинговий кредит — кредит, об'єктом якого с оренда майна і який супроводжується укладанням лізингової угоди. (надається у товарній формі, погашається у грошовій, товарній, або змішаній формі)
• Державний кредит – це економічні, кредитні відносини між державою та суб'єктами господарювання. (надається та погашається у грошовій формі)

•  За терміном надання:

• Короткострокові кредити підприємства можуть отримувати в разі фінансових труднощів, які виникають у зв'язку з витратами виробництва, які не забезпечені надходженням коштів у відповідному періоді. (до 1 року)
• Середньострокові кредити (до 3 років) надаються на поточні витрати, пов'язані з оплатою обладнання та фінансуванням капітальних вкладень.
• Довгострокові кредити (понад 3 роки) можуть надаватися для формування основного капіталу (капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення, нове будівництво).

• За метою використання:

• Спрямовані на фінансування оборотного капіталу
• Спрямовані на фінансування основного капіталу

• Залежно від забезпечення:

• Бланкові кредити отримують тільки фінансово стійкі підприємства на короткий термін (до 10 днів).
• Забезпечені кредити гарантуються певними видами активів, а саме: нерухомістю; цінними паперами; товарно-матеріальними цінностями; дебіторською заборгованістю.

• За порядком надання:

• Прямі – кредитування одним кредитором.
• Консорціумні позички надаються тоді, коли підприємству- позичальнику потрібні кошти в обсязі, який не може бути забезпечений одним кредитором. У цьому разі кілька кредиторів об'єднуються, і кожен з них надає частину загального кредиту.

Кредитування здійснюється за певними принципами, які зображені на рисунку 3.

[pic 4]

Рис. 3 Принципи кредитування