Особливостi годiвлi овець

            МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет технології виробництва і переробки продукції тваринництва,                      стандартизації та біотехнології

         Кафедра генетики, годівлі тварин та біотехнології

           РЕФЕРАТ З ДИСЦИПЛІНИ  «ГОДІВЛЯ ТВАРИН»

             НА ТЕМУ «ОСОБЛИВОСТІ ГОДІВЛІ ОВЕЦЬ»

                        Виконав:

здобувач вищої освіти Трофименко В.С.

                        групи ВМ 2/1

                        Перевірила:

канд. с.-г. наук, доцент кафедри генетики, годівлі тварин та біотехнології Кравченко О.О.

                                        Миколаїв 2022

                                               ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………..  2

1. Годівля овець………………………………………………………………...  3

2. Годівля вівцематок………………………………………………………..... 4

3. Годівля баранів…………………………………………………………….... 6

4. Годівля молодняку овець………………………………………………….. 8

5. Відгодівля овець…………………………………………………………….. 9

Висновок………………………………………………………………………... 10

Список літератури…………………………………………………………….. 12

                                             ВСТУП

Господарське значення вівчарства полягає в тому, що його продукція значно різноманітніша, ніж та, яку одержують, наприклад, у скотарстві. Це як сировина для переробної промисловості (вовна, овчини, шкурки ягнят), так і продукти харчування (баранина, сало, молоко). Найціннішою продукцією є вовна. За оптимальних умов утримання і годівлі досить ефективне поєднання вовнової і м’ясної продуктивності овець. За м’ясними якостями вівці не поступаються перед великою рогатою худобою. Молочна продуктивність овець суттєво різниться залежно від породи. Так, середні надої вівцематок остфризландської породи за 100 днів лактації можуть досягати 250 кг. Характерна ознака овець – це висока плодючість. Вівчарство в Україні розвивається за такими виробничими напрямами: вовново–м’ясний, м’ясо–вовновий, смушковий, вовново–м’ясо–молочний. [1]

Раціональна і збалансована годівля неможлива без поняття біолоічних особливостей тварин. Вівці – жуйні (травоїдні) тварини зі складним шлунком. У перших трьох його відділах (рубець, сітка, книжка) шлунковий сік і ферменти, що перетравлюють корми, відсутні. Рубець, місткість якого досягає 10 – 12 л, заселений бактеріями і найпростішими, які беруть активну участь у травленні. Шлунковий сік, що містить соляну кислоту й пепсин, виділяється у сичузі.

 У живленні овець багато спільного з великою рогатою худобою. Але за темпами розвитку функції живлення в онтогенезі вівці більш скороспілі. Так, ягнята у 2-місячному віці перетравлюють і засвоюють поживні речовини кормів рослинного походження на рівні дорослих тварин.

Вівці гірше, ніж велика рогата худоба, перетравлюють корми, багаті на клітковину, але з розрахунку на 1 кг приросту живої маси споживають порівняно менше поживних речовин, оскільки мають краще розвинений і більший за відносним об’ємом травний канал. [1]

1. Годівля овець

Вівці відрізняються від інших сільськогосподарських тварин великою різноманітністю продукції, але основною продукцією овець є вовна. Проте, вони у першу чергу використовують поживні речовини корму на забезпечення життєдіяльності головних систем (нервової, кровообігу, розмноження і інших) і в останню – на ріст вовни. Поживні речовини розподіляються за органами і тканинами відповідно до ступеня інтенсивності обмінних процесів, які у них відбуваються. Якщо рівень живлення упродовж тривалого часу нижче підтримуючого, нормальна діяльність найважливіших органів забезпечується шляхом використання енергії і білка життєво менш важливих тканин: спочатку жирової, м’язової, кісткової, а потім – вовни (особливо за нестачі протеїну). І навпаки – за оптимальних умов годівлі поживні речовини надходять у вовну лише у разі повного забезпечення потреб усіх життєво важливих систем, органів і тканин. [3]