Особливостi біологіi та екологіi дельфінів

ОСОБЛИВОСТІ БІОЛОГІЇ ТА ЕКОЛОГІЇ ДЕЛЬФІНІВ (DELPHINIDAE)

Васильєва Т. А., Широкова Д. Є.

Миколаївський національний університет ім. В. О. Сухомлинського, кафедра біології

Робота присвячена вивченню біологічних особливостей дельфінів, а також їх життя у природному середовищі. Виявляли та вивчали специфічні риси будови та фізіології цих представників ряду китоподібних (Cetacea), їх складну поведінку та спосіб існування у дикій природі.

Метою даного дослідження стало детальне вивчення біологічних та екологічних особливостей дельфінів на прикладі афаліни (Tursiops truncatus). Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі задачі:

1) виявити особливості будови тіла дельфінів;

2) визначити специфічні біологічні риси афаліни;

3) становити особливості розмноження дельфінів;

4) дослідити розмаїття та екологію дельфінів.

У ході роботи проводилося вивчення зовнішньої і внутрішньої будови дельфінів, а саме: морфологічні ознаки виду афалін, опорно-руховий апарат, органи травлення, дихання, видільна система, кровоносна і нервова система та органи чуття. Об’єкт дослідження: Афаліна чорноморська (Tursiops truncatus ponticus). Предметом дослідження були специфічні особливості біології та екології дельфінів. Матеріалами служили наукові дослідження Соколова В.Є. (1997), Крушинської Н. Л., Лисициної Т. Ю. (1983) та публікації на основі результатів їх наукової роботи. Використовувалася методика аналізу зібраного наукового матеріалу, співставлення даних, формування заключень і на їх базі – висновків.  

В результаті вивчення наукового матеріалу ми з'ясували наступні специфічні риси біології та екології дельфінів: основною специфічною особливістю опорно-рухового апарату дельфінів є відсутність задніх кінцівок, переформування передніх кінцівок у плавці та виражена м’язова активність і потужність в області спинної частини та хвостового відділу. У травній системі дельфінів найбільше на себе звертає увагу багатокамерний шлунок, перший відділ якого позбавлений залоз, а другий, навпаки, має розвинений залозистий апарат. Специфічні риси дихальної системи дельфінів пристосовані до водного існування: непарне дихало і система надчерепних назальних мішків, повне роз’єднання стравохідного і дихального шляхів. У видільній системі характерною є будова множинних нирок, що являють собою компактний орган з безлічі міні-нирок (renculi), з'єднаних один з одним своїми вивідними канальцями. Кров дельфінів має надзвичайно високу загальну буферну ємність. Основною специфічною рисою нервової системи дельфінів є здатність до ехолокації, а також потужний розвиток кори головного мозку, що виявляє себе у складній поведінці, розвиненій системі взаємодії особин та їх спілкуванні, а також у складній системі виховання та вирощування потомства. У період спарювання у всіх видів китоподібних спостерігається характерна статева поведінка, що носить яскраво виражений ритуальний характер. Дельфіни активно виховують та охороняють своє потомство, допомагаючи один одному з новонародженими.