Вивчення поведінкових реакцій у овець

ЛЕКЦІЯ 11. Вивчення поведінкових реакцій у овець,

ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. ЖИТТЄВІ ПРОЯВИ  ПОВЕДІНКИ У ОВЕЦЬ

2. біологічні особливості овець;

3. особливості поведінкових реакцій коней за різних умов утри-мання;

4. основні життєві прояви в овець;

5.біологію вівцематок та новонароджених ягнят;

6. основні життєві прояви відлучених ягнят

Одна з важливих особливостей овець – велика пластичність і пристосованість до різних природних умов. Завдяки вовновому шару вони не бояться помірного холоду та не потребують великих капітальних затрат на будівництво приміщень для зимового утримання, що сприятливо позначасться на собівартості продукції.

Серед усіх видів сільськогосподарських тварин вівцям прита-манна найбільша різноманітність за господарсько-корисними ознаками та діапазоном пристосувальних (адаптивних) можливостей. Тільки вівці можуть жити у різних умовах степів, пустель, гір.

Розведення овець з давніх-давен базувалося на результатах спостережень за життєвими проявами, інстинктивними і психологіч-ними особливостями тварин. Розглядалися також окремі фізичні озна-ки та особливості овець у зв'язку з продуктивністю. В останні десяти-ліття при розведенні сільськогосподарських тварин приділяють знач-ну увагу проблемам технології, забуваючи при цьому, що тварини – об'єкт біологічний. Вивчаючи їх поведінку, біологічні особливості, ми повинні використовувати ці знання як інструмент для макси-мальної реалізації їх генетичного потенціалу, закладеного природою.

Особливості органів чуття

Ймовірно, вівця була однією з перших тварин, одомашнених людиною, оскільки первісна людина після переходу на їжу тварин-ного походження створювала резерви живих тварин, у тому числі й овець. Овець утримували не тільки для задоволення потреб у живлен-ні, але пізніше також для обміну, продажу і в релігійних цілях. Нас-тупною фазою процесу одомашнення було приручення, коли людина прагнула шляхом індивідуального догляду, ласкавого поводження і годівлі привчити і пристосувати вівцю до нових умов. Дика вівця стала вірним супутником людини в її історичному розвитку, що знайшло віддзеркалення в літературі й мистецтві всіх епох. Було від-мічено, що дикі вівці – тварини стадні, підкоряються впливу най-більш сильного індивідуума в стаді і тому дуже легко підкоряються волі людини. І хоча сучасні одомашнені породи овець значно відда-лилися від своїх диких предків, за деякими філогенетичними власти-востями й ознаками вони ще дуже близькі до них. Як і в диких пред-ків, у груп овець, що живуть на волі, спостерігаються життєві прояви, обумовлені внутрішніми і зовнішніми стимулами, пов'язаними з особ-ливостями використання життєвого простору, які, як правило, носять територіальний характер. Більш пізня стадія розвитку, анатомічна бу-дова та фізіологічний стан ягнят при народженні дозволяють їм майже відразу супроводжувати матір чи отару. Мати стежить за ними і направляє їх діяльність. Вівці як вид відрізняються середнім роз-витком психологічних здібностей: у певних умовах вони здатні до формування асоціацій. Прикладом є пізнавальна й орієнтаційна пам'ять, в основі якої лежать відчуття дотику, нюху та зір. У літе-ратурі описані реакція вимоги звільнити місце біля годівниці і ясел, а в разі неслухняності буцання суперника в одні і ті ж ділянки тіла; самозахист і захист ягнят молодшого віку від ворогів, закопування новонародженого ягняти в підстилку, захист бараном вівці в охоті від інших баранів тощо. Цікаво, що отара, яку колись вже зігнали з посі-вів, ніколи більше не зайде на них, а повернеться в ті місця, де можна більш спокійно пастися. Той факт, що вівці самі вміють вибрати найкращий випас, тягнуться до більш якісних рослин, вибирають най-більш високоякісні із запропонованих кормів і лише після того, як з'їдять їх, поступово повертаються до гірших або кращих з тих, що залишилися, це свідчить про цілісність уяви і про хорошу пам'ять, чого не можна сказати про новонароджених ягнят. Вівці пристосо-вують свої житгєві прояви до систем утримання і до характеру пово-дження з ними чабанів. Пристосовуються вони і до різних сільсько-господарських будівель, насаджень та інших об'єктів і середовищ, з якими стикаються. У значній мірі вівці пристосовуються і до інших домашніх тварин: до собак, корів і коней, яких охоче супроводжують, до свиней, кіз і великої птиці (переважно індиків), з якими разом пасуться. Більш дрібні групи овець після тривалого спільного утри-мання віддають перевагу товариству представників свого виду і лише потім товариству перелічених видів домашніх тварин. Чим більша по-пуляція, тим більше тварини віддають перевагу членам свого виду. Стадна поведінка особини в першу чергу узгоджується із загальними життєвими проявами стада. Часто вівці запам'ятовують власні інди-відуальні вчинки, випадки небезпеки та способи захисту від них. Вик-люченням є новосформовані отари, отари маток після відлучення яг-нят, отари відлучених ягнят і отари, сформовані з різних вікових і продуктивних категорій овець. У цих випадках стадний інстинкт починає проявлятися і регулюватися через певний час після система-тичного спільного утримання тварин. Нехтувати важливістю моменту створення отари не варто, щоб виключити негативні наслідки щодо рівня годівлі тварин і їх загальної продуктивності. Нерідко таке нех-тування призводить до втрати окремих тварин, які відбиваються від отари. В овець стадний інстинкт сильніший, ніж інстинкт самоза-хисту. Це видно з того, що вся отара спокійно іде на бойню слідом за одним чи декількома тваринами, які проходять через ворота бойні першими. Коли вбивають одну групу овець, інші ідуть слідом або спокійно чекають неподалік. Важливим є те, що стадний інстинкт, який заспокоює овець, пригнічує у них страх перед загрозою. Ця за-кономірність відмічається у всіх промислових і вікових категоріях овець різної статі (додаток Е, рис. 30).